Адвокат Морозов (судовий захист)
Пред’явлення позову за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого
24 червня 2024 року Верховний Суд у складі Об`єднаної
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 554/7669/21, провадження № 61-5805сво23
(ЄДРСРУ № 120029704) досліджував питання щодо визначення підсудності за
фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від
зареєстрованого.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що
судоустрій в Україні будується за
принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі
статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується
за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне
розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою
доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила
територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають
розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ,
підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість
визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої
інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою
територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на
правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою
гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення
правових відносин і збільшення правових конфліктів.
(!!!) Порушення
судами правил територіальної юрисдикції
має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням
справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК
України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК
України).
Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю
закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови, що виникають з трудових
правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання
чи перебування позивача.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання
фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або
альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями
цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у
законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги.
Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила
цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з
такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є
наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі,
яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження
відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для
особи, яка звертається до суду за захистом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу
пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, що діяла
на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи
перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без
громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на
вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних
осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка
отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше
шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з
присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а
також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням,
стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки
(догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця
проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього
документів, на момент звернення до суду з позовом встановлювались Правилами
реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів
України від 02 березня 2016 року № 207
(далі - Правила).
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за
однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона
здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне
листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).
В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості
про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта
громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на
постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця,
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій
надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про
місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки
про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про
місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації
місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
В пункті 18 Правил наведений перелік документів, які
подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема,
документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер,
свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду,
яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового
приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або
права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші
документи.
Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено
пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця
проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які
свідчать про припинення підстав на право
користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди,
найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у
разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час
навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів)
(абзац 8 пункту 26 Правил).
Аналогічні положення визначені і Порядком декларування
та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14
березня 2022 року.
У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції
передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання
(перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і
більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання
(перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою
задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою
ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення
абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса
задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться
на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською
Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться
(велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією,
затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових
дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа
може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації
місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє
зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування.
Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації
(декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена
тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі
договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування
у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема,
під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої
статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної
юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання
або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено
законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює
зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання
лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи
не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення
конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси
проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних
дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того,
особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване
може бути лише одне місце проживання.
Верховний Суд зазначає, що звернення
позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження
реєстрації, не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.
ВИСНОВКИ щодо застосування норми права:
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного
цивільного суду дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 28
ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції
(підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або
перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені у частині
першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем
проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Матеріал по темі: «Юрисдикція будь-якого судового спору стосовно
боржника – банкрута»
Теги: підсудність, позов,
зареєстроване місце проживання, прописка, реєстрація, суд, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар