Адвокат Морозов (судовий захист)
05 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/4882/23,
адміністративне провадження №К/990/43707/23 (ЄДРСРУ № 119628316) досліджував
питання: «Який вид документальної позапланової перевірки мав бути проведений
щодо ТОВ відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України:
виїзна чи невиїзна»?
Особою, уповноваженою на прийняття рішення про проведення
документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом, є керівник
контролюючого органу (його заступник або уповноважена особа), що випливає з
вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України.
Слід зазначити, що стаття 78 ПК України встановлює
порядок і підстави для проведення документальних позапланових перевірок, не
розділяючи їх на виїзні чи невиїзні.
Пунктом 78.5 статті 78 ПК України визначено, що допуск
посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової
виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку,
передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 79.5 статті 79 ПК України за
наявності письмового звернення платника податків замість документальної
невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка. Ця норма
знаходиться у статті 79 ПК України, яка визначає особливості проведення
документальної невиїзної перевірки.
(!!!) ПК України не
встановлює особливостей проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.7
пункту 78.1 статті 78 ПК України як-от, що така може бути тільки невиїзною або
ж тільки виїзною. Не встановлює ПК України і такого порядку проведення
документальних позапланових перевірок, як спочатку призначення невиїзної
перевірки, а тільки після отримання письмового звернення платника податків -
виїзної.
На переконання Верховного суду, встановлене у ПК
України правове регулювання слід тлумачити так, що за наявності визначених у
статті 78 ПК України підстав, контролюючий орган може провести або
документальну позапланову виїзну перевірку, або ж документальну позапланову
невиїзну перевірку. Зазначене свідчить про наявність у контролюючого органу
певної свободи розсуду.
У судовій практиці Верховного Суду (зокрема, постанова
від 23 серпня 2023 року у справі № 420/1369/22) висловлено таку позицію. Дискреція - це елемент
управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями
- органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і
службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими
повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного
регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні
повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці
сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід
розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом,
адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати
один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас,
повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний
та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому,
у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити
конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в
судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі
діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед
варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою
такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту
вибору будь-ким.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи
бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим
частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію
(вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за
названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у
забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання
вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Також слід звернути увагу на оприлюднений Верховним
Судом 11 квітня 2018 року «Науковий висновок щодо меж дискреційного
повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його
реалізацією», відповідно до якого дискреційне повноваження може полягати у
виборі діяти чи бездіяти. Якщо діяти - у виборі варіанта рішення чи дії серед
варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою
такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження з кимось
обраного варіанта.
Вибір варіанту передбачає встановлення фактичних обставин
справи й надання їм юридичної оцінки; пошук відповідної норми права та
перевірку її дії або вирішення питання щодо застосування аналогії (закону);
з`ясування змісту норми права (тлумачення правової норми); здійснення вибору
оптимального варіанту рішення, вчинення дій, утримання від дій. Таке право
органу виконавчої влади (посадової особи) обумовлене певною свободою, тобто,
адміністративним розсудом, в оцінюванні, діях або утриманні від дій
(бездіяльність), а якщо у діях - то у виборі одного з варіантів рішень (дій) чи
правових наслідків. Це вибір лише однієї із законних альтернатив. Вибір може
здійснюватися між двома й більше альтернативами. При цьому, вибір може бути
обмеженим, коли всі альтернативи, з яких слід вибирати, вичерпно передбачені
законом (закритий перелік альтернатив). Крім того, вибір може здійснюватися з
невизначеної кількості альтернатив, тобто вибір може бути необмеженим (так
званий відкритий перелік альтернатив).
ВИСНОВОК: Оскільки у
статті 78 ПК України законодавець не встановив конкретного виду документальної
позапланової перевірки (виїзної або невиїзної), який має бути проведений за
наявності підстав, вказаних у цій нормі, то такий вибір є виключною
компетенцією контролюючого органу і ані платник податків, ані суд не має
повноважень в таку втручатися. Водночас у випадку якщо після призначення
невиїзної перевірки від платника податків надійшло письмове звернення замість
документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна
перевірка.
З урахуванням наведеного вбачається, що призначення виїзної документальної
позапланової перевірки платника_банкрута відповідно до підпункту 78.1.7 пункту
78.1 статті 78 ПК України не може вважатися проявом незаконних дій
контролюючого органу, які тягнуть за собою незаконність наказу про призначення
перевірки.
Матеріал по темі:
«Строк
для організації і проведення податкової перевірки в межах справи про
банкрутство»
теги: податковий_борг, процедура_банкрутства,
стягнення_боргу, поточні_вимоги, кредиторські_вимоги, боржник, банкрутство,
ліквідація, порушення _справи_про_банкрутство, судова_практика, Адвокат_Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар