Підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платником
податків або як «доктрину» можна втілити в життя…
10 листопада 2020 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/25738/19, адміністративне провадження №
К/9901/25299/20 (ЄДРСРУ № 92746892) досліджував питання щодо доктрини
реальності господарської операції.
Судова практика вирішення податкових
спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає
економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання
податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності
платника.
Крім того, однією із судових доктрин,
виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою
Верховного Суду є доктрина
реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому,
що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не
задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового
стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції
кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому
числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в
разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення
господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися
первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності
всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про
відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є
відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення
операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному
нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах
недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що
перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують
реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому
обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської
операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються
тощо.
Сама собою наявність або відсутність
окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для
висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається,
що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях
платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас наявність формально складених,
але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам
спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності
господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними
документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник
податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському
обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Враховуючи вищевказані норми законодавства,
первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на
операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту
здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для
відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Верховний Суд України у постанові від
20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14,
Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у
справі № 826/487/16 неодноразово звертав
увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів,
передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової
вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не
довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та
(або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли
відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена
судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені
доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального
здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця
знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для
виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка
значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних
умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної
діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу,
основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних
засобів; відсутність первинних документів обліку.
Матеріал по темі: «Доведення нереальності господарських операцій з придбання платником податку товару»
Отже, правові наслідки у вигляді
виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод
виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:
фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального
підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично
значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують
операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової
правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та
зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних
економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми
податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань
бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких
неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої
операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання
товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності);
фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової
накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у
платника податків юридично значимих первинних документів.
Тому, з метою встановлення факту
здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту
з податку на додану вартість, суди повинні встановлювати зміст господарських
операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і
зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські
документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають
первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх
сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Таким чином, реальність господарської операції
пов`язується не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника
податків та руху його капіталу. Аналогічні висновки висловлені
Верховним Судом у постановах від 19 березня 2019 р. у справі №809/1718/15, від 05.11.2019 у справі № 804/1571/15, від 23 червня 2020 р. у справі № 816/4557/15 та ін.
Отже, на підтвердження фактичного
здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні
документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити,
бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими
обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими
суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна,
обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання
умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального
вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником
податкового обліку.
Аналогічна правова позиція висловлена в
постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14 (ЄДРСРУ № 81952056).
Такі докази підтверджують реальні зміни
у майновому стані платника податків та дають підстави вважати, що господарські
операції, спрямовані на виконання відповідного правочину, дійсно відбулися та є
економічно виправданими, але це не точно ))…
Матеріал по темі: «(Не) Реальність господарських операцій у податковому спорі»
Теги: податкові спори, ППР, НУР,
податкові рішення, ланцюг постачання, кримінальне провадження без вироку
суду, інформаційно – аналітичні бази по контрагентам, порушення
постачальниками податкової дисципліни, негативні наслідки, ТТН, неможливість
проведення документальних перевірок, трудовий ресурс, наймані працівники,
матеріальна база, протокол допиту свідка, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар