Критеріями розмежування
судової юрисдикції відносно оскарження рішення державного реєстратора
12
листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
200/1307/20-а, адміністративне провадження № К/9901/16562/20 (ЄДРСРУ №
92811104) досліджував питання щодо підсудності спору відносно оскарження
рішення державного реєстратора.
Критеріями
розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору
та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може
бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається
визначена категорія справ.
Відповідно
до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір.
За
правилами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі
на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або
невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає
адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або
зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір
виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і
спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта
владних повноважень або іншої особи.
У
відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція
адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах,
зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо
оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій
чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом
встановлено інший порядок судового провадження.
Отже,
до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб
з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою
або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи
бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні
владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший
порядок судового вирішення.
Публічно-правовий
спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є
обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав
ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ
адміністративної юрисдикції.
Під
час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права
та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру
спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною
ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів,
є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих
відносин.
Разом
з тим, приватноправові
відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою
порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного
суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери
приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи
інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Судова
практика, а саме Постанова ВП ВС від 12.02.2020 справа №
2140/1950/18, Постанова ВП ВС від 12.02.2020 по справі №820/4524/18 свідчить, що належним відповідачем у
справах про визнання недійсними рішень, скасування рішень державного
реєстратора є особа за якою зареєстровано право на нерухоме майно, а спір про
скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме
майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових
прав на нерухоме майно є
цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або
господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін,
а участь співвідповідача - державного реєстратора не змінює цивільно-правового
характеру спору.
Крім
того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і
далі -у редакції, чинній на момент прийняття Державним реєстратором
оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або
припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення
відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно
із приписами пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор
встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам
законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже
зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність
обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального
посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність
повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність
відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у
Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих
документах;
наявність
обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність
факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин
пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що
підлягає державній реєстрації.
Державний
реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну
реєстрацію прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
У
силу приписів статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність
державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути
оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до
суду.
(!!!) Якщо суб`єкт владних повноважень порушує права
чи законні інтереси, зокрема, фізичної особи, що спричиняє спір саме у сфері
публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду
адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк
саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в
публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо
оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.
Подібних
висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.02.2020 у
справі № 243/4405/17 (ЄДРСРУ № 87857856) та
від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц та
Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 по справі №
640/26323/19 (ЄДРСРУ № 92811104).
Отже,
якщо правовідносини виникли між позивачем та державним реєстратором з приводу
дотримання порядку проведення суб`єктом владних повноважень державної
реєстрації відповідних прав, то це виключно адміністративна юрисдикція, в інших
випадках спір носить ознаки цивільно – правового, а отже юрисдикція цивільна
або господарська.
Аналогічні
правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2019 року
по справі №815/51/16.
ВИСНОВОК: Визначальним при розмежуванні юрисдикції
спорів з Державним реєстратором у подібних правовідносинах, є те, що
позивач оскаржує рішення реєстратора, прийняте саме за його (позивача) заявою,
а не за заявою третьої особи, через що саме у позивача із Державним
реєстратором виникли правовідносини, що носять публічно- правовий характер.
Матеріал по темі: «Підсудність спору про право на нерухоме майно або про його обтяження»
Немає коментарів:
Дописати коментар