Позовні вимоги про
визнання протиправними і скасування протоколів про правопорушення у сфері
містобудівної діяльності та Актів перевірки
18
листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
813/1457/17, адміністративне провадження № К/9901/50498/18 (ЄДРСРУ №
92930540) досліджував питання можливості оскарження протоколів про
правопорушення у сфері містобудівної діяльності та Актів перевірки.
Слід
вказати, що разі виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства
у сфері містобудівної діяльності посадові особи органу держаного архітектурно -
будівельного контролю складають акт, у якому фіксуються такі порушення. На
підставі акту складається обов`язкові для виконання приписи щодо усунення
порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також
складаються відповідні протоколи, які у встановлений строк подаються
керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови
про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Так
ось судова практика Верховного суду виходить з того, що протоколи у сфері містобудівної
діяльності є лише засобом фіксації обставин правопорушення і
джерелом доказової інформації при розгляді справи про накладення штрафу за правопорушення
у сфері містобудівної діяльності, позбавлені ознак правового акта (акта
індивідуальної дії чи нормативно - правового акту), не є актом індивідуальної
дії у розумінні КАС України, що, унеможливлює розгляд вимог про їх оскарження у
порядку адміністративного судочинства.
Такий
висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду
від 16.07.2020 у справі № 826/4/16.
Варто
звернути увагу також на справу № 810/6689/14,
де Верховний Суд, окрім іншого, звертав увагу на те, що загальне поняття акта
перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних
перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010
року №984, положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин,
згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення
документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і
є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового,
валютного та іншого законодавства.
У
цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених
перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим
правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює
відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом
індивідуальної дії у розумінні КАС України.
Враховуючи
викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у
розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і
обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть
бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені
контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого
законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого
приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому
числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання,
викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні
спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року
у справі № 640/2911/19 (ЄДРСРУ № 91752794),
від 03 листопада 2020 року у справі №808/2696/15(ПР/808/7/16),
адміністративне провадження №К/9901/16944/18 (ЄДРСРУ № 92624512) та у справі №814/162/16, адміністративне провадження
№К/9901/32384/18 (ЄДРСРУ №92624518).
Зважаючи
на викладене, а також враховуючи правову природу акту, складеного за наслідками
здійсненого уповноваженими органами державного архітектурного контролю,
Верховний суд не вбачає перешкод для поширення на спірні правовідносини
вищенаведеної правозастосовчої практики Верховного Суду, відповідно до якої акт перевірки не визнається правовим
актом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання
та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
В
той же час, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у
постановах від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18
(провадження №11-70сап18), від 31.01.2019 у справі №9901/56/19
(адміністративне провадження №П/9901/56/19), від 27.06.2019 у справі №9901/920/18 (провадження №11-1455заі18), поняття
«спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід
тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів,
які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які
взагалі не підлягають судовому розгляду.
ВИСНОВОК: З урахуванням вказаного вище вбачається,
що протокол та Акт перевірки у сфері містобудівної діяльності, податкової
перевірки та ін. є лише засобом фіксації правопорушення (а в суді джерелом
доказової бази), але не відноситься до актів індивідуальної дії, який
встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, а отже не підлягає як
адміністративному так і судовому оскарженню.
Матеріал по темі: «Винесення постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення»
Немає коментарів:
Дописати коментар