Чи може вважатися не
використаний вексель ліквідованого боржника безнадійною кредиторською
заборгованістю?
13
листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/8499/16, касаційне провадження № К/9901/27831/18 (ЄДРСРУ № 92842105)
досліджував питання щодо обігу векселів після ліквідації держателя.
Відносини,
пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про
переказний та простий векселі», що ратифікований Законом України від 06 липня
1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року,
якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»,
Цивільним кодексом України, Законами України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV
«Про цінні папери та фондовий ринок» та від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про
обіг векселів в Україні».
За
визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого
2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», векселем є цінний папір,
який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ
третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику
векселя (векселедержателю).
Відповідно
до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг
векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для
оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи,
надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових
векселів.
На
момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або
векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій
чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має
бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
(!!!) У разі видачі (передачі) векселя відповідно до
договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та
виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
Згідно
зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж
положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними
з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20);
строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі
неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті
55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності
(статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових
строків (статті 72, 73 і 74).
Відповідно
до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта,
які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років,
які обчислюються від дати настання строку платежу.
Ця
норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право
вимагати за векселем.
За
правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель,
навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом
індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем,
якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть
якщо останній індосамент є бланковим.
Таким
чином, вексель є
інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу
за надані товари та послуги.
При
цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості
щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.
Відповідно
до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу
проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку
платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за
таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі
банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі
припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим
рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі
банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.
Наведені
правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права
вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до
настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що
унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.
ВАЖЛИВО: При цьому векселедержатель може
використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом
переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється
право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.
Вексель
є об`єктом цивільного обороту та може бути в подальшому відчужений
векселедержателем на користь третіх осіб шляхом вчинення індосаментів
(Постанова Верховного суду від 17.10.2019 у справі №
910/772/19).
Отже,
вексель може і надалі
використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив
не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі
використовуватися в обігу.
В
той же час, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 917/814/16 (ЄДРСРУ № 92675861) при
розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів, судам належить досліджувати
у судовому засіданні оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову
природу та обов`язковість реквізитів; встановлення ж судами обставин ненадання кредитором оригіналу векселя,
як доказу заборгованості боржника перед кредитором, є підставою для відмови у
визнанні спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами у справі.
Аналогічна
правова позиція Верховного Суду викладена в пункті 42 постанови від 01.08.2019
у справі №914/2441/15 та в пунктах 21, 22
постанови від 26.04.2018 у справі №904/5299/17
(пункти 21, 22).
Встановлені
ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем
є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають
зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви
сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги
платежу від зобов'язаних за векселем осіб.
Як
вказано у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. №5,
прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх
заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал
векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у
визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності
на зазначений цінний папір.
Ліквідація
векселедержателя та відсутність у нього правонаступників може за певних
обставин слугувати підставою для припинення зобов`язань векселедавця та
відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України набути статусу
безповоротної фінансової допомоги. Проте враховуючи особливості простого
векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає
векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у
розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної
заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що
векселедержатель, який ліквідований, не передавав вексель третім особам та і
такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації
(16 червня 2020 року Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 809/4373/15, адміністративне провадження
№К/9901/19907/18 (ЄДРСРУ № 89869040).
ВИСНОВОК: За таких обставин, якщо простий вексель
(зі строком погашення у майбутньому) який до ліквідації держателя був переданий
іншим сторонам (кредитору, індосату), то заборгованість за такими векселями не
може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати
обов`язок платника податків включити її до інших доходів звітного періоду.
Матеріал по темі: «Визнання векселів такими, що не мають вексельної сили»
Теги:
вексель, обіг векселя, ліквідація держателя векселя, розрахунок простим
векселем, припинення векселедавця, використання векселя після ліквідації
держателя, цінний папір, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар