Верховний суд:
нестягнута сума виконавчого збору продовжує стягуватися в окремому виконавчому
провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору
28 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
300/1558/20, адміністративне провадження № К/9901/24263/20 (ЄДРСРУ №
92482756) досліджував питання щодо особливостей стягнення виконавчого збору в
рамках виконавчого провадження.
З першу слід звернути увагу на те, що Закон України
"Про виконавче провадження" передбачає можливість винесення постанови
про стягнення виконавчого збору двічі:
1) перший раз така постанова обов`язково виноситься при
відкритті виконавчого провадження, відповідно до ст. 27 ч. 4 Закону України
"Про виконавче провадження";
2) вдруге постанова про стягнення виконавчого збору може
бути прийнята у випадку, коли виконавче провадження закінчується у зв`язку з
його повним виконанням, але виконавчий збір на підставі постанови прийнятої при
відкритті виконавчого провадження, не було стягнуто з боржника до його
закінчення. В такому випадку, після закінчення виконавчого провадження,
приймається нова постанова про стягнення виконавчого збору, яка виконується за
загальними правилами Закону України "Про виконавче провадження" (ст.
40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією
державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом
стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття
виконавчого провадження. Стягнення
виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.
У розмінні Закону України «Про виконавче
провадження» (Закон № 1404-VIII) постанова про стягнення виконавчого
збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого
здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою
виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної
виконавчої служби.
З аналізу статей 26, 45 Закону № 1404-VIII
випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у
постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення
здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих
із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у
постанові від 29 травня 2020 року у справі №826/7708/17
(ЄДРСРУ № 89544195).
Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною
третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, зокрема
повернення виконавчого документа стягувачу якщо він подав письмову заяву про
повернення виконавчого документа.
У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня
закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого
збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні, у
тому числі урахуванням вимог щодо строку пред`явлення такого
виконавчого документа до виконання.
Отже, після зміни правового регулювання відповідно до
Закону № 1404-VІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо
в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови.
Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення
виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9
частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження
з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини
першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При
цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в
порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних
положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності
цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим
Законом.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень
Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання
чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання
чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі
дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону
№1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є
виконавчим документом.
Водночас Закон № 606-XIV, який був чинний на момент
прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, спірні правовідносини
врегульовував у інший спосіб.
Так, аналіз статей 28, 43 Закону № 606-XIV
дає підстави для висновку, про те, що про стягнення виконавчого збору та його
розмір державний виконавець зазначав у постанові, яку приймав після закінчення
строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було
виконано.
Раніше, обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору в
рамках виконавчого провадження, було фактичне примусове стягнення суми коштів
до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права
дитини на належне утримання" від 03.07.2018 року № 2475-VIII (надалі -
Закон № 2475-VIII).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 17.09.2020 у справі № 640/16620/19
(ЄДРСРУ № 91603402).
Тому правовий висновок, викладений у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №
2540/3203/18 стосується норм Закону України "Про виконавче
провадження" (№ 606-XIV), які були чинними до внесення змін Законом №
2475-VIII.
Аналогічним за змістом чином, як у Законі №
1404-VIII, Законом № 606-XIV були врегульовані випадки, коли
виконавчий збір за наслідками фактичного виконання у повному обсязі рішення
суду з тих чи інших причин залишався не стягнутим.
За змістом частини шостої статті 28 Закону №
606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених,
зокрема, пунктом 1 частини першої статті 47 (виконавчий документ, на
підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не
здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є
письмова заява стягувача), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний
виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого
виконавчого провадження зобов`язаний відкрити виконавче провадження за
постановою про стягнення виконавчого збору.
(!!!) Отже, як Законом
№ 606-XIV, так і у Законі № 1404-VIII передбачено, що нестягнута
сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу,
якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа,
підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні
на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного
Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 320/6360/18
(ЄДРСРУ № 90927123) та у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у
справі №420/6591/18 (ЄДРСРУ № 91252572).
Разом з тим, постанову про стягнення виконавчого збору, крім
випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII,
державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або
закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у
постанові від 01 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а.
ВИСНОВОК: З
вищевикладеного вбачається, що виконавчий збір це фактично важіль впливу на
боржника направлений для найскорішого виконання судового (чи іншого) рішення,
винагорода виконавця та додаткове джерело наповнення бюджету, адже незалежно як
виконане (чи взагалі виконане) рішення, а виконавчий збір необхідно платити…
Матеріал по темі: «Не бажаєш додатково платити 10 % виконавчий збір - виконай рішення суду»
Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба,
обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення,
виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця,
підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар