Забезпечення позову
шляхом заборони Держгеокадастру вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у
користування земельних ділянок, які включені до переліку земельних ділянок,
права на які буде виставлено на земельні торги
16
жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 915/113/20
(ЄДРСРУ № 92252479) досліджував питання щодо забезпечення позову до
земельних ділянок, права на які буде виставлено на торги.
Суть проблеми: Чи можливе забезпечення
позову до земельних ділянок, права на які буде виставлено на торги, якщо
відповідно до частини 12 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів
забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні,
відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону,
торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від
імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого
самоврядування)?
Згідно
зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має
право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій
стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він
звернувся або має намір звернутися до суду.
За
змістом пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема
забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Інститут
вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення
ефективного юридичного захисту.
Тобто
забезпечення позову за правовою природою є
засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом
інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого
порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача,
а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких
труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні
правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у
постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №
910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №
910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №
916/10/18, від 23.06.2018 у справі №
916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №
910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №
922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №
909/526/18, від 21.01.2019 у справі №
916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №
925/288/17, від 26.09.2019 у справі №
904/1417/19.
У
вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити
оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних
заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог
заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів
сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між
конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,
чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в
разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання
рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання
порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом
інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо
обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність
фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення
позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується
господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення
яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським
судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких
просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або
майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Умовою
застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою,
судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є
достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно
ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи
оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має
намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має
досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову
до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав,
оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового
провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного
Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Заходи
забезпечення позову, зокрема, такі як заборона вчиняти ді спрямовані на
передачу у користування майна, щодо прав на яке виник спір, мають на меті
запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, тобто, невжиття
таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів
позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно
до частини 12 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів
забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні,
відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону,
торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від
імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого
самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі
комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну
конкурсну процедуру.
Зі
змісту цієї норми убачається, що вона має на меті запобігти втручанню у
проведення публічних конкурентних процедур. Спір у цьому випадку стосується
земельних торгів, правила організації яких регламентовано статтями 134-139
Земельного кодексу України.
Згідно
з частинами 1, 3, 4, 5 статті 135 Земельного кодексу України земельні торги
проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір
купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником
(переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну
ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в
ході проведення земельних торгів. Організатором земельних торгів є фізична або
юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки
Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган
місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної
власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір
про проведення земельних торгів.
Проведення
земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або
прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому
зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються
на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші
умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування
земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором
земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію,
емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні
торги. Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором
земельних торгів та їх виконавцем.
За
змістом статті 136 цього Кодексу організатор земельних торгів визначає перелік
земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які
виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до
зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у
випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку
зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове
призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови
продажу. Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор
земельних торгів.
Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення,
погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового
призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не
встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки;
в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу
про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України
"Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди
на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно
до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на
земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу
земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може
бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення
стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та
комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного
Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав
емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи
комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного
права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних
ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення
земельних торгів.
(!!!) Отже, із аналізу наведених норм слід дійти
висновку, що земельні торги є комплексною процедурою, яка включає в себе
декілька етапів, як-то укладення договору про проведення земельних торгів,
добір земельних ділянок, підготовка до проведення земельних торгів і т.і.
Про
проведення земельних торгів щодо державної чи комунальної власності або прав на
них організатор земельних торгів приймає рішення, у якому, окрім переліку
земельних ділянок або прав на них, формалізованих у вигляді лоту, зазначається
стартова ціна лоту, стартовий розмір річної орендної плати, визначення
виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів та інше.
Тобто до прийняття рішення про проведення земельних торгів організатор
забезпечує, зокрема, добір земельних ділянок та підготовку лотів до проведення
торгів.
Як
убачається із матеріалів справи спірні земельні ділянки включено до переліку
земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для
продажу прав на них на земельних торгах. Також надано дозвіл на складання
проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав на
земельних торгах. Відділу ринку та оцінки земель наказано забезпечити укладання
договорів з виконавцями робіт із землеустрою та проведення земельних торгів,
які повинні забезпечити підготовку лотів до продажу прав за власні кошти, які
будуть відшкодовані переможцем земельних торгів.
Також
судами встановлено, що згідно з інформацією з сайту https://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/
про земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності,
які включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на
земельні торги Держгеокадастром, спірні земельні ділянки включені до вказаного
переліку та плануються відповідачем виставлятись на земельні торги.
Таким
чином, аналізуючи приписи статей 135-137 ГПК України Верховний Суд погоджується
про помилковість доводів скаржника про втручання у проведення публічних
конкурсних процедур внаслідок забезпечення позову, оскільки відповідач фактично
лише почав процедуру добору земельних ділянок з можливим продажем прав на них
на земельних торгах в подальшому.
Жодних
відомостей про те, що між організатором земельних торгів та їх виконавцем
укладено договір матеріали справи не містять. Також не надано доказів прийняття
рішення організатора торгів, відповідно до статті 135 ГПК України, про
проведення земельних торгів щодо земельних ділянок. У свою чергу, розміщення
інформації щодо спірних земельних ділянок на сайті https://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/
фактично вказує лише про намір їх виставити на торги.
Верховний
Суд наголошує, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена
частиною 12 статті 137 ГПК України, стосується випадків втручання у проведення
публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про
проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають
заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо
проведення яких прийнято рішення. Однак можливе
проведення торгів у майбутньому, коли здійснюється лише попередній добір
земельних ділянок, не може вважатися етапом проведення торгів на який
поширюються положення частини 12 статті 137 ГПК України.
За
таких обставин, оскільки щодо спірних земельних ділянок рішення про проведення
земельних торгів не приймалося, відповідна процедура фактично розпочата не
була, обмеження щодо забезпечення позовних вимог в спірних правовідносинах не
виникло, а тому Верховний суд вважає, що забезпечення позову на цій
стадії можливе.
Матеріал по темі: «Забезпечення позову при вирішені судових спорів з контролюючими органами»
Теги:
ухвала про забезпечення позову, обеспечение иска, забезпечення позову,
определение суда про обеспечение иска, заява, обмеження, арешт, заборона,
відчуження, нерухоме майно, державна реєстрація, ухвала суду, оскарження,
обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар