Правова
можливість визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в
судовому порядку
20 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/13399/14-ц, провадження № 61-13084св19
(ЄДРСРУ № 92314862) досліджував питання щодо правової можливості визнання за
іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в судовому порядку.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1
Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є
нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким
іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою
зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим
Законом.
У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі
порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором,
іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного
зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет
іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в
разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання
іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням
шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено
законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також
виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
ВАЖЛИВО: Звернення стягнення на
предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису
нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення
стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання
забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони
іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет
іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове
врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог
іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим
договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог
іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений
одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили
рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також
вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий
спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає
іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення
стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або
відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого
договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу
іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання
основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про
іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки
будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому
статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть
передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в
позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені
продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного
застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження
в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного
Суду від 02 квітня 2020 року у справі №
154/2822/15-ц (провадження № 61-47767св18, ЄДРСРУ № 88601335).
При цьому, необхідно враховувати, що стаття 37 Закону
України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет
іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.
Відповідно до цієї статті, іпотекодержатель може
задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на
предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності
іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про
задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному
договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками
та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в
рахунок виконання основного зобов`язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на
нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у
суді.
Таким чином, чинним законодавством передбачене право оспорити
в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем,
набутого в позасудовому порядку.
Разом із тим, у частині першій статті 38 Закону України «Про
іпотеку» передбачено, що право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій
особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про
задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному
договорі).
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення
стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у
статті 3 Закону України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що
загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є: 1) гарантування державою
об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на
нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у
Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення
відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку,
визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного
реєстру прав.
Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу
звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на
нього, за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку
іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до
суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж
визнання права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня
2018 року у справі № 760/14438/15-ц
зазначила, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом
позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до
суду.
Застереження в договорі про задоволення вимог
іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це
виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють
самостійно у договорі.
За змістом вказаних вище норм Закону України «Про іпотеку»
для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на
предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом
необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором
не передбачено іншого порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного
Суду у складі палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року у
справі № 201/3581/17, провадження №
61-885св18 (ЄДРСРУ № 80555542), від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14, провадження № 61-38762св18 (ЄДРСРУ
№ 80854365) та ін.
За таких обставин, передача іпотекодержателю права власності
на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є
способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду,
оскільки з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей
36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати
стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за
іпотекодержателем.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного
Суду від 08 квітня 2020 року у справі №
759/10689/14-ц (провадження № 61-14323св19), від 04 серпня 2020 року у
справі № 303/7768/13-ц (провадження №
61-48600св18, ЄДРСРУ № 90784273)
При вищевказаних правовідносинах слід також враховувати
обмеження та арешти зареєстровані стосовно іпотечного майна.
Так, Великою Палатою Верховного Суду від 03.04.2019 у справі
№ 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19)
зроблено висновок, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження
об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна
державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке
обтяження не буде зняте.
Подібна позиція також викладена у постановах Касаційного
цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 338/1118/16-ц та від 11.12.2019 у справі № 303/5773/17.
Однак 25 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №
904/2922/18 (ЄДРСРУ № 90205661) зробив висновок з урахуванням
вищевикладеної правової позиції: «…коли
належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для
задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має
звільнити з-під арешту іпотечне майно (аналогічна
позиція викладена у постанові Касаційний господарський суду у складі Верховного
Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №
910/4772/17).
Також процедура звернення стягнення на предмет іпотеки буде
порушена іпотеко держателем та за своїм змістом не буде відповідати нормам
статей 7, 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та вимогам пункту 61 Порядку
державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №
1127, та статті 35 Закону України «Про іпотеку», якщо не буде містити змісту порушених
зобов`язань та вимоги про усунення порушень.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої
Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у
справі № 306/1224/16-ц, провадження №14-
501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі №
521/18393/16-ц, провадження № 14-661 цс18.
Крім того, під час реалізації процедури позасудового
стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем повинен надаватися державному реєстратору
висновок (звіт) про оцінку вартості предмета іпотеки на момент реєстрації права
власності на нього (частина третя статті 37 Закону Україну
«Про іпотеку»). Тобто при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом
перереєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі статті 37
Закону України «Про іпотеку» кредитор повинен провести оцінку предмету іпотеки
на момент звернення стягнення.
ВИСНОВОК: Визнання права
власності на предмет іпотеки це виключно позасудовий спосіб звернення
стягнення, який можливий за точного виконання певних умов діючого
законодавства… в противному випадку - зареєстроване право власності буде
скасоване судом.
Матеріал по темі: «Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку в період мораторію»
Теги: звернення стягнення на предмет іпотеки, у позасудовому
порядку, в період мораторію, ипотека, іпотека, мораторій на стягнення іпотеки,
предмет іпотеки, відстрочення виконання рішення суду, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар