Правонаступництво прав
та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної
особи
01
жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 905/306/17
(ЄДРСРУ № 91939609) досліджував питання щодо процесуального правонаступництва
юридичної особи.
Згідно
зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до
виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом
порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання
судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і
охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і
відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних
осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення
Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового
рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3
мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №
11-рп/2012).
Відповідно
до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим
провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового
виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі -
рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що
спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими
законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,
а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому
виконанню.
Згідно
із частинами першою, другою та п`ятою статті 15 Закону України "Про
виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і
боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична
особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі
вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована
особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її
правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у
виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б
обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Частиною
першою статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що
у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку
сторону її правонаступником.
Відповідно
до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або
оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом
реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи
боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах,
щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника
відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії,
вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для
нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд
постановляє ухвалу.
Виходячи
зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у
зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією
суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому
числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей
512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в
розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу,
включаючи стадію виконання судового рішення.
Велика
Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що правонаступництво - це
перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного
обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). При цьому зауважила, що
поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво
прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво
юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.
ВАЖЛИВО: Правонаступництво прав та обов`язків
юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому
перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України),
але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне
право кредитора чи обов`язок боржника.
Цивільні
права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного
законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за
аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК
України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:
договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої
вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з
актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках,
встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою
виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання
певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної
особи.
Зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на
користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,
надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії
(негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з
підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК
України).
Внаслідок
певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є
її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або
одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у
зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема,
на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України),
дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК
України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації
юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття
1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що
правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення
припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і
тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений
правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений
законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо
застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК
України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019
року у справі № 520/7281/15-ц(пункт 69.5),
від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17
(пункт 39)).
Боржник
у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за
згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України),
кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок
передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)
(пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2
вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового
кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на
умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено
договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи
обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без
правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.
Для
процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою
особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої
юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або
правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у
відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального
правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого
правонаступництва, а також обсяг
прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Процесуальне
правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів
правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її
правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну
заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів,
які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід
її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
Отже,
процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського
процесуального кодексу України, це перехід
процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з
вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020
у справі №917/1339/16.
Підставами
виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини
(пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно
до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні
може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі
за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею
514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять
права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на
момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
(!!!) Отже, згідно з вимогами чинного законодавства
заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення
права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії
процесу.
ВИСНОВОК: Вирішення питання про заміну сторони, в
тому числі сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та
надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх
достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та
обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі
правочину.
Матеріал по темі: «Процесуальне правонаступництво у випадку припинення юридичної особи»
Немає коментарів:
Дописати коментар