Адвокат Морозов (судовий захист)
Підсудність спору та
підстави для визнання недійсними рішення установчих зборів гаражного кооперативу
03
березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 922/756/19
(ЄДРСРУ № 87996123) досліджував питання щодо підсудності спору та підстав для
визнання недійсними рішення установчих зборів гаражного кооперативу.
За
змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це
відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка
якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що
включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською
організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації
та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші
правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття
55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні
особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні
та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші
юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в
установленому законом порядку.
Господарською
діяльністю у Господарського кодексу України вважається діяльність суб`єктів
господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та
реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,
що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка
має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську
діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу
України).
За
способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63
Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних,
а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне
підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше
засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання
майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх
спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через
органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів
та ризиків підприємства.
Підприємством
колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє
на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93
Господарського кодексу України).
Кооперативи
як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними
економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних
галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів
кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна
здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів
(стаття 94 Господарського кодексу України).
Зазначені
норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України,
згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств,
установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація,
створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому
товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не
встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають
на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян
тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати
підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця
діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її
досягненню.
Особливості
створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими
кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За
змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію"
кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку,
передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності
кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За
напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними,
садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними,
освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий
кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або
юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим
особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі
кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20
відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає
послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону
України "Про кооперацію").
Таким
чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є
господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну
господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та
свого статуту.
За
змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є
учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь
в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені
законом і статутними документами.
Згідно
із положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними
правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності
кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних
зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування
послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи
кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових
осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю
кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у
кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові
відповіді на свої запити.
Відповідно,
члени обслуговуючого
кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав,
а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням,
діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є
корпоративними.
Така
правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від
24.04.2019 у справі № 509/577/18, від
01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від
17.12.2019 № 904/4887/18.
ВИСНОВОК № 1 (підсудність): Спір про визнання
недійсними рішень установчих зборів та зборів уповноважених осіб є
корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Членами
кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства,
юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників,
які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу,
додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом
кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила
бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік
своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (стаття 10 Закону
України "Про кооперацію").
Вступ
до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала
заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та
розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про
прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.
Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом
кооперативу (стаття 11 Закону України "Про кооперацію").
Рішення
загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної
особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто
офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які
спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер
для суб`єктів цих відносин.
Суд
касаційної інстанції 12 лютого 2020 року в рамках справи № 916/1253/19
(ЄДРСРУ № 87656447) зазначає, що під час розгляду корпоративних спорів про
визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди
мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час
скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними
прийнятих ними рішень.
У
зв`язку з цим підставами для
визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів)
юридичної особи можуть бути: 1) невідповідність рішень
загальних зборів нормам законодавства; 2) порушення вимог закону та/або
установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; 3)
позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь
у загальних зборах.
Безумовною
підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з
порушенням прямих вказівок закону є: прийняття
загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних
зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності
кворуму (статей 59, 60 Закону України "Про господарські
товариства", статей 41, 42 Закону України "Про акціонерні
товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію"); -
прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного
загальних зборів товариства (частини 6 статті 42 Закону України "Про
акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань,
не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх
присутніх на загальних зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські
товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (ч. 6 ст. 60
Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність
протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (ст. 46
Закону України "Про акціонерні товариства").
Статтею
15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що про дату, місце,
час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу повинні
бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
Обраний
особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про
їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і
не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення
учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок
доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів
покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої
оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від
11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від
06.02.2020 у справі № 906/307/19).
Між
тим, потрібно враховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду,
відповідно до якої суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і
самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства,
які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства,
надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення
позовних вимог можуть бути порушені (постанови Великої Палати Верховного Суду
від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від
22.10.2019 у справі № 923/876/16, від
03.12.2019 у справі № 904/10956/16).
ВИСНОВОК № 2: Безумовною підставою для
визнання недійсними рішень загальних зборів є порушення прямих вказівок закону:
: 1) невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
2) порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та
проведення загальних зборів; 3) позбавлення учасника (акціонера, члена)
юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах; 4) відсутність
кворуму та ін.
ТЕГИ:
визнання недійсним рішення загальних зборів, господарські товариства, ТОВ, ооо,
ТзОВ, статут, корпоративні права, спори, акціонер, учасник, засновник,
установчий документ, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар