Оскарження вироку на
підставі угоди, якщо ним порушуються права іншої особи, яка не є учасником
даного кримінального провадження
12
березня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного
кримінального суду в рамках справи № 757/10815/19-к,
провадження № 51-4370 км 19 (ЄДРСРУ № 88187841) досліджував питання щодо
правової можливості оскарження вироку на підставі угоди юридичною особою права
якої порушені, яка не є учасником даного кримінального провадження.
Відповідно
до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у
порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього
Кодексу.
Вичерпний
перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на
підставі угоди про визнання винуватості встановлено ч. 4 ст. 394 КПК України.
Водночас
ст. 394 КПК України не врегульовано питання оскарження вироку на підставі
угоди, якщо ним порушуються права іншої особи, яка не є учасником даного
кримінального провадження, а тому суд, вирішуючи питання захисту порушених прав
такої особи, повинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального
закону.
Відповідно
до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють
або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються
загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Статтею
7 КПК України передбачені загальні засади кримінального провадження, до яких
відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом,
презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права
на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на оскарження
процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Верховний
Суд України у постанові від 3 березня 2016 року (№ 5-347кс15) зазначив, що
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права
на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК України,
кореспондується із положеннями статті 24 КПК України й розширює коло учасників
судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових
рішень.
(!!!) Відсутність «інших осіб» у переліку суб`єктів
оскарження, передбаченому статтею 394 КПК України, за умови, що судове рішення
стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до
правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою
статті 24 КПК України.
Відповідно
до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних
рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в
порядку, передбаченому цим кодексом.
Також
гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод
чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом,
незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно
до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення
відповідних правових норм, наведеного в рішенні КС від 25.04.2012 №11-рп/2012,
право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій
є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується
визначеними Конституцією основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм
судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Перегляд
судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і
охоронюваних законом інтересів людини та громадянина.
Виходячи
зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх
взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має
право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення
стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджений постановою
Верховного Суду України від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де
зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів
оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення
стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до
правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою
статті 24 цього Кодексу».
Такої
ж практики дотримується і Верховний Суд, який виклав відповідні висновки з
цього питання, зокрема, у постановах від 31 травня 2018 року (справа № 761/26927/17), від 4 грудня 2018 року (справа № 369/10007/16-к), від 20 грудня 2018 року (справа
№ 757/56085), від 21 лютого 2019 року
(справа № 757/5236/18), від 19 листопада
2019 року (справа № 757/7488/17-к) та інших
рішеннях.
Зі
змісту вироку вбачається, що засуджений , діючи з прямим умислом та корисливим
мотивом, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, підробив
офіційні документи, на підставі яких було проведено придбання та державну
реєстрацію ТОВ. Підробка офіційних документів та перереєстрація товариства дали
змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, а саме
укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в
свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками
підприємства, використовувати банківські рахунки, перераховувати безготівкові
грошові кошти по рахункам підприємств, формувати податкові зобов`язання та
податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємництвом.
Отже,
констатація у вироку суду того, що ТОВ було зареєстровано з метою прикриття
незаконної діяльності та, що невстановлені слідством особи здійснювали
незаконну діяльність, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного
товариства, безпосередньо стосується прав та інтересів цієї юридичної особи.
Між
тим, обвинувачення ТОВ не було предметом судового розгляду в межах
кримінального провадження щодо засудженого, і факти можливої злочинної
діяльності цієї юридичної особи не встановлено обвинувальним вироком суду, який
би набрав законної сили.
Пряма
вказівка на незаконну діяльність ТОВ із зазначенням коду ЄДРПОУ, який дозволяє
ідентифікувати юридичну особу, порушує принципи презумпції невинуватості та
забезпечення доведеності вини, передбачені статтею 7 КПК.
ВИСНОВОК: Таким чином ТОВ, хоча і не було визнано
учасником кримінального провадження щодо засудженого, вправі захищати свої
права та інтереси шляхом апеляційного оскарження вироку на підставі ч. 2 ст. 24
КПК України.
Матеріал по темі: «Особливості декриміналізації статті 205 КК України («Фіктивне підприємництво») у податкових спорах»
Теги:
порушення кримінального провадження, кримінальна справа, уголовное дело, допрос
директора, фіктивний контрагент, фіктивний директор, допрос контрагента, допит
свідка, приговор суда, вироки у податкових спорах, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар