Процесуальний строк на оскарження нормативно-правового
акту, який зачіпляє права та інтереси позивача
13 березня 2020 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 826/27282/15,
адміністративне провадження №К/9901/12430/18 (ЄДРСРУ № 88187372) досліджував
питання щодо процесуального строку на оскарження нормативно-правових актів.
У статті 4 КАС
України визначено поняття "нормативно-правовий акт" та
"індивідуальний акт":
- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних
повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила
регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та
неодноразове застосування;
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий
(прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання
адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті
особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений
строк.
Для нормативно-правових
актів притаманні такі характерні властивості, ознаки:
- приймається як у спосіб
безпосереднього волевиявлення народу на референдумі, так і уповноваженим на це
органом за встановленою законом процедурою;
- містить
загальнообов`язкові правила поведінки;
- розрахований на
невизначене коло осіб та багаторазове застосування.
(!!!) Звертаючись до
суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має
обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його
суб`єктивних прав, свобод, інтересу.
Дія нормативно-правового
акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням.
Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи
інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу
чинності такого акту.
Факт порушення прав,
свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати
триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати
триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно,
строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів
особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії)
нормативно-правового акту.
Отже, обчислюючи строк
звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження
нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги багаторазове застосування
та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту; дійсність факту
перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;
дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач)
дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи
інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи,
інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які
регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного
суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються
нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.
За умови перебування особи
(позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який
оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного
суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною
другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк
такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього
нормативно-правового акту.
Питання застосування норм
процесуального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним
Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові
від 13 березня 2019 року у справі №712/8985/17.
При цьому У Рішенні
Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99
визначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним
чинності.
Рішеннями ЄСПЛ визначено,
що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним».
Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа «повинна мати
реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах
«Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування
національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може
позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de
Rada Cavanilles v. Spain»).
ВИСНОВОК: За умови
перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються
нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк
звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма
місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного
судочинства України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого
оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового
акту.
Аналогічна правова позиція
висловлена 28 лютого 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
235/2931/16-а, касаційне провадження №К/9901/39519/18 (ЄДРСРУ №
87963116), від 27 лютого 2020 року у справі №
208/2865/17(2-а/208/197/17), адміністративне провадження
№К/9901/67190/18 (ЄДРСРУ № 87869346) та від 30 січня 2020 року по справі № 727/4813/16-а, адміністративне провадження
№К/9901/32305/18 (ЄДРСРУ № 87267308).
Матеріал
по темі: «Присічний строк на оскарження нормативно-правового акту»
Теги:
строк оскарження нормативно-правового акту, присічний строк, рішення ради,
рішення суб’єкта владних повноважень, оскарження НПА, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар