Держава не гарантує виконання судових рішень про
стягнення коштів з державного органу
17 березня 2020 року
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 821/1308/16, адміністративне провадження №К/9901/18353/18
(ЄДРСРУ № 88245743) досліджував питання щодо стягнення з Державної
казначейської служби України трьох відсотків річних від несплаченої суми.
Гарантії держави щодо
виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України
«Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон
України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання
судових рішень».
Згідно з частиною першою статті
2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава
гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити
певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Відповідно до частини першої
статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний
орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах
відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого
державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу
відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою
для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною четвертою статті
3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк
з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для
цього документів та відомостей.
Згідно з абзацом 2 пункту
2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого
бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
3 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845) безспірним списанням є операції з
коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень
про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди
(подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників,
органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі
виконавчих документів.
Відповідно до пункту 3
Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або
боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами
Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення
коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну,
про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень,
наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ,
організацій).
(!!!) З
урахуванням наведеного правового регулювання Верховний Суд наголошує, що
виплата належних грошових коштів на підставі виконавчих листів (наказів) має
здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних
призначень, наданих бюджетних асигнувань.
В рамках даної справи суди
встановили, що ДКС вживала заходів з метою належного виконання виконавчих
листів, (зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів
України з проханням врахувати дійсний стан фінансування бюджетної програми
забезпечення «Заходи щодо виконання рішень суду» і з урахуванням цих потреб
врахувати пропозиції щодо необхідності додаткових коштів на згадану програму), втім невиплата коштів за цими
виконавчими документами зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб`єкта владних
повноважень), а відсутністю належного
асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції
відповідача.
Таким чином, перерахування
коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або
бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги,
в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та
передбаченими у Законах про Державної бюджет України на відповідний рік, обмеженими асигнуваннями, виділеними для
погашення заборгованості за судовими рішеннями, що підлягають примусовому
виконанню.
Аналогічні висновки
викладені у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року, 25 липня 2018 року, 30 вересня 2019 року та від 06.11.2019 (справи №№ 804/3242/17,
466/3828/17, 820/287/18 та 803/1449/16).
Окрім цього, 16.10.2013
набрав чинності Закон України від 19.09.2013 № 583-VII «Про внесення змін до
деяких законів України щодо виконання судових рішень», яким доповнено Розділ II
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо
виконання судових рішень» пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за
рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили,
боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти,
які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу
державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим
пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими
рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього
Закону суб’єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є
підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається
в такій черговості:
·
у першу чергу
погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних
виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих
внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого
ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;
·
у другу чергу
погашається заборгованість за рішеннями суду, пов’язаними з трудовими
правовідносинами;
·
у третю чергу
погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на
погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на
відповідний рік.
З метою реалізації пункту
3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії
держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України
від 03.09.2014 № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями
суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440).
Пунктом 8 Порядку № 440
передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення
заборгованості:
·
перша черга -
рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів,
відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або
адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а
також у зв’язку з втратою годувальника;
·
друга черга -
рішення, пов’язані з трудовими правовідносинами;
·
третя черга -
інші рішення.
Рішення вносяться до
кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.
Враховуючи наведене,
Верховний суд зазначає, що виконавчі документи, які надходять на виконання,
розподіляються в порядку черговості та для кожного виконавчого документа
визначається відповідна черга, а тому виплата
належних грошових коштів на підставі виконавчих документів повинна здійснюватися
в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Компенсація за порушення
строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного
підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом
п’яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування
бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти
перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
ВИСНОВОК: З
аналізу наведених норм права вбачається, що вимога про нарахування компенсації
за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду у цьому випадку є
передчасною, оскільки такий розрахунок компенсації Закон пов’язує з фактом перерахування
коштів. За таких обставин вимога про стягнення компенсації в розмірі трьох
відсотків річних від несплаченої суми задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція
викладена у постановах Верховного суду від 11 лютого 2020 року по справі № 826/18029/16,
адміністративне провадження №К/9901/34922/18 (ЄДРСРУ № 87526715), від 19
листопада 2019 року по справі № 320/1376/19, адміністративне провадження
№К/9901/26085/19 (ЄДРСРУ № 85774082) та від 30 вересня 2019 року по справі №
820/287/18, адміністративне провадження №К/9901/62734/18 (ЄДРСРУ № 84621627).
Немає коментарів:
Дописати коментар