Стягнення пені та 3 %
річних в іноземній валюті з банківської установи за порушення грошового
зобов’язання
03
березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
725/555/18, провадження № 61-44328св18 (ЄДРСРУ № 88016764) досліджував
питання особливостей стягнення пені та 3 % річних в іноземній валюті з
банківської установи за порушення зобов’язання.
Стосовно стягнення пені у розмірі 3 % за кожен
день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про
захист прав споживачів»
Відповідно
до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми
права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування
відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У
постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19)
зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з банку пені
відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав
споживачів», проте не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у
постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2829цс16 (щодо нарахування суми
відповідальності в іноземній валюті) та від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-362цс16, від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1881цс16 (щодо застосування частини п`ятої
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у поєднанні з положеннями
постанов Правління НБУ, якими встановлювались певні обмеження щодо здійснення
виплат коштів банками), з огляду на таке.
Відповідно
до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне
виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки,
встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом,
пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові
у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день
прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір
встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551,
611 ЦК України).
Частиною
п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у
разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання
послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість
виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у
розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено
законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець
сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості
замовлення.
Сплата
виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення
виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від
виконання зобов`язання в натурі.
Оскільки
відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»
банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської
ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична
чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин
підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про
захист прав споживачів».
Таким
чином, відмова банку виконати
розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку
сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання
відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від
суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з
вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.».
Крім
того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у
справі № 761/26293/16-ц (провадження №
14-64цс19) вказано, що «оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не
компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та
розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне
надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення
такої пені має бути здійснене в національній валюті України.».
У
постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/26293/16-ц та від 12 серпня 2019 року
у справі № 727/9352/17 вказано, що положення
частини третьої статті 551 ЦК України дає право суду, у тому числі касаційному,
зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Констиційний
суд України у своєму рішенні № 7-рп/2013 у справі №
1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули
Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов`язань» зазначив, що захист від зловживань базується на положеннях
законодавства, зокрема частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно до
якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно
перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне
значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами
в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання
зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;
не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад,
відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання
зобов`язання).
ВИСНОВОК № 1: При обчисленні пені на підставі частини
п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» нарахування та
стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Аналогічне
правозастосування підтримано в постановах Верховного суду від 19 лютого
2020 року у справі № 761/6898/17,
провадження №61-15545св18 (ЄДРСРУ № 87888156), справа №
757/49408/18-ц, провадження № 61-13488св19 (ЄДРСРУ № 87888059), справа № 757/33041/18-ц, провадження № 61-8431св19
(ЄДРСРУ № 87901365) та ін.
Щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних
(стаття 625 ЦК України)
У
частинах першій, другій статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на
вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
У
пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018
року у справі № 686/21962/15-ц зроблено
висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення
про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК
України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги
5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2
розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені
загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового
зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.».
У
пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у
справі № 758/1303/15-ц (провадження
14-68цс18) міститься висновок про те, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625
ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній
валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній
валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора,
який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим
є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника
виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь
кредитора.».
У
постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання
договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як
укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема
позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про
стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення
частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним
виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у
розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх
випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною
другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не
штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу,
який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за
основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні,
а не її еквівалент у національній валюті України.
ВИСНОВОК № 2: Діюче законодавство встановлює можливість
виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті та нарахування 3 % річних,
визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов`язання
та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
Матеріал по темі: «Нарахування пені за несвоєчасне повернення основного боргу»
Теги:
інфляційні втрати, 3% річних, виконання грошового зобов'язання, індекс
інфляції, три відсотки річних, нарахування пені, судові витрати, стягнення
заборгованості, Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар