Визнанням недійсним
договору дарування спадкового майна є поважною причиною пропуску строку на
подання заяви про прийняття спадщини
23
березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
293/1351/17, провадження № 61-19106св19 (ЄДРСРУ № 88401560) досліджував
питання щодо визнанням недійсним договору дарування спадкового майна, як
поважної причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними
причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців;
2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження
спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими
відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на
строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців
про наявність заповіту (при умові не заведення спадкової справи після
смерті спадкодавця та не здійснені повідомлення та виклику спадкоємця за
заповітом нотаріусом) тощо.
(!!!)
При цьому, необізнаність про смерть спадкодавця до поважних причин пропуску
строку не відноситься
Аналогічна
правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 26.06.2019 року у
справі №565/1145/17.
Разом
з цим, аксіомою є те, що поважність причин пропуску строку встановлюється
окремо у кожній справі на підставі поданих сторонами доказів.
У
статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження
фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно
зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у
заповіті.
За
загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день
відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість
місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК
України).
Спадкоємець,
який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав
постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини
(частина перша статті 1269 ЦК України).
Отже,
право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує
спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк
подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно
до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється
строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею
1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого
статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він
вважається таким, що не прийняв її.
За
письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який
пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття
спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це
посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем
відкриття спадщини.
За
позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної
причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним
заяви про прийняття спадщини.
У
пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7
«Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи
питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність
причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з
того, що поважними є причини, пов`язані об`єктивними, непереборними, істотними
труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Наведені
позивачем підстави пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, зокрема, посилання
позивача на те, що він помилково вважав, що у нього відсутні підстави для
звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті
спадкодавця, оскільки у нього вже було наявне право власності на спірне майно
відповідно до договорів дарування.
Таким
чином у зв`язку із наявністю у спадкоємця зареєстрованого у встановленому
законом порядку права власності на спадкове майно на підставі договорів
дарування, необхідності у поданні заяви про прийняття спадщини на вказане майно
на підставі заповіту у нього не було, оскільки речове право вже було
зареєстровано на іншій правовій підставі.
Проте,
у зв`язку з визнанням недійсним договорів дарування спірного майна, підстави,
на яких було набуто право власності зникли, відтак, суди дійшли правильних висновків
про відсутність у позивача суб`єктивних причин у пропуску строку для подання
заяви про прийняття спадщини.
Матеріал по темі: «Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту»
Немає коментарів:
Дописати коментар