«Візуальний огляд» водія на стан наркотичного сп’яніння: аспект законності

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

(НЕ)достатність візуального огляду поліцейським водія з метою виявлення ознак наркотичного сп’яніння

По-перше: частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.5 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом і 2) перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

(!!!) Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року Верховний суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

(!!!) Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінистративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

 

По-друге: Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Якщо у матеріалах адміністративної справи відсутнє направлення водія до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, де б були зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які передбачені п. 4 розділу 1 зазначеної вище інструкції (ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість) і такі ознаки не зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, то вказане свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.7,8,15 вищезазначеної Інструкції (№ 1452/735 від 09.11.2015 р.) проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин , що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.

Тобто, лабораторні дослідження повинні встановити кількісне визначення та вміст наркотичного засобу, що є базовим критерієм для встановлення як самого факту, так і ступеню сп`яніння водія.

Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п.22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Крім того, згідно ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Норми ст. ст. 245, 280 КУпАП встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ВИСНОВОК: Таким чином, якщо в матеріалах адміністративної справи відсутні дані, які вказують на те, що в закладі охорони здоров`я було складено Акт та Висновок медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння за результатами лабораторних досліджень з використанням вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджених сертифікатом відповідності, то вказане свідчить про відсутність доказів, які б з достовірністю свідчили про керування водієм транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, а тому в діях останнього відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

 

 

Матеріал по темі: «Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП»

 

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Направлення справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП до іншого суду

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Направлення справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП до іншого суду

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до положень ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його вчинення.

Згідно з вимогами ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

(!!!) Діючими нормами КУпАП не визначено порядку передачі справи про адміністративне правопорушення на розгляд до іншого суду.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення конституційних та інших прав і свобод людини і громадянина, а саме право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому положення наведеної статті відповідають зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Крім того, в п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення ст.ст. 55, 64 і 124 Конституції України (справа за зверненням жителів м. Жовті Води) зазначено, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, імперативно встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. 

Таким чином, з метою забезпечення виконання положень ст.1 КУпАП та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, при вирішенні питання про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення для розгляду до іншого суду з метою швидкого розгляду справи та запобігання спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та, при вирішенні питання про зміну територіальної підсудності, керуватися ст.34 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.

Виходячи з пріоритету права особи на справедливий суд та своєчасний розгляд справи компетентним судом, суд вбачає розумним і доцільним, враховуючи положення ч.2 ст.276 КУпАП, направити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП до іншого суду де можна утворити новий склад суду для судового розгляду (07.04.23 р. Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ у справах № 491/257/23 та № 491/323/23, від 06.04.23 р. у справі № 491/301/23, Житомирський апеляційний суд у справі №281/241/23).

 

Матеріал по темі: «Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП»

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Стягнення судових витрат при оскаржені постанови патрульної поліції

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Суб`єкт за рахунок якого слід стягувати судові витрати, зокрема зі сплати судового збору, на прикладі оскарження постанови патрульної поліції

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (надалі - Порядок) - безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника) (п. 24 Порядку).

За змістом пункту 26 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку.

Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

В контексті наведеного слід відмітити, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 року №887), у п.4 якого закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.

Відповідно до п.2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.

Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (п.8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами).

Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (п.9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).

Таким чином, боржник – Управління патрульної поліції в області Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунків в Державній казначейській службі, що ускладнює виконання рішення суду в даній справі.

У свою чергу, Департамент патрульної поліції, в структуру якого входить Управління патрульної поліції в області є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, зокрема, призначених для утримання Управління патрульної поліції в області Департаменту патрульної поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17

ВИСНОВОК: 

• Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів;
• У зв`язку з вищевикладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.

 

Матеріал по темі: «Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП»

 

Алгоритм дій водія за ст. 130 КУпАП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Порядок притягнення до відповідальності та алгоритм дій водія за ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння)

• Встановити законність та підставність зупинення транспортного засобу;
• Стан сп`яніння водія встановлюється за наявністю відповідних ознак, шляхом огляду правопорушника, який проводить поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, які повинні мати, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, згідно Інструкції  - у разі незгоди водія на сам факт застосування спеціального технічного засобу або незгоди з його результатами, у поліцейського виникає обов`язок у двогодинний строк доставити водія до закладу охорони здоров`я для огляду;
• Акт огляду на стан алкогольного/наркотичного сп’яніння вручається особі, щодо якої проводився цей огляд;
• Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за:

а) відмову водія від проведення огляду (ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності);

б) керування ТЗ у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

З урахуванням вказаного, алгоритм дій водія за ст. 130 КУпАП , вважається наступним:

• Встановити підстави зупинки ТЗ;
• В разі наявності ознак алкогольного/наркотичного сп’яніння, не відмовлятися від огляду поліцейським на місті зупинки, при цьому необхідно зафіксувати сертифікат та діючу повірку на прибор огляду (в противному випадку в суді необхідно доводити відсутність доказів: 1) управління/зупинки водія працівники поліції; 2) проведення огляду на стан сп`яніння; 3) фіксування відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння і т.і.);
• Якщо водій не згоден з результатами огляду, поліцейський зобов’язаний доставити водія до відповідного закладу для проведення медичного огляду;
• Отримати всі необхідні документи щодо процедури огляду та зупинки ТЗ;
• Звернутися до адвоката для отримання відповідних консультацій та представництва Ваших інтересів в суді.

 

Матеріал по темі: «За кермом авто в нетверезому стані без доказів керування»

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Загальні положення про правопорушення за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9 Правил дорожнього руху України, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

(!!!) Але для того щоб поліцейський виявив та задокументував вказане правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У зазначених справах, протокол про адміністративне правопорушення складається за порушення 1) п.2.5 (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) та 2) п.п. «а» п.2.9 (керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) Правил дорожнього руху.

Отже, для настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити 1) факт керування особою транспортним засобом та 2) відмова особи пройти медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або 3) перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 та відповідно до положень ст.255 КУпАП складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст.256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП.

Адміністративне стягнення за ст. 130 КУпАП

1)  Частина 1 статті 130 КУпАП – штраф 17 000 грн. та позбавлення прав строком на 1 рік.

2)  Частина 2 статті 130 КУпАП – штраф 34 000 грн. та позбавлення прав строком на 3 роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (за повторне порушення протягом року).

3)  Частина 3 статті 130 КУпАП – штраф 51 000 грн. та позбавлення прав строком на 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк 15 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника (якщо особа двічі протягом року притягувалась до відповідальності).

4)    Частина 4 ст.130 КУПАП – штраф 34 000 грн. або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки

В разі визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення повернення прав можливе тільки після закінчення одного  року, причому водієві необхідно буде повторно здавати іспит на знання правил дорожнього руху.

Разом з цим, сам протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

(!!!) Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Також, відбувається тимчасове затримання транспортного засобу, яке проводиться поліцейським відповідно до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм учинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою статті 130 КУпАП.

 

Матеріал по темі: «Правомірність оскарження акту огляду на стан алкогольного сп`ягніння»

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Шкода заподіяна безпритульними або бродячими тваринами

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Шкода, заподіяна безпритульними або бродячими тваринами, у разі не виявлення їх власника, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування

10 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 490/5919/19 (провадження № 61-11460св20,  ЄДРСРУ № 103282507) розглянув справу про відшкодування моральної шкоди.

Суть справи: На позивача  накинувся безпритульний собака та покусав, на місце події були викликані працівники поліції та «Швидка допомога», які направили позивача до лікарні, де останній проходив стаціонарне лікування (був проведений курс вакцинації від сказу). Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивача, заражений сказом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» , шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

За змістом статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Статтею 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові; домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Положеннями статті 15 вказаного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до частин 1, 7, 9, 10 статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

За змістом ст. 341 ЦК України якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов’язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов’язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди;

• протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
• наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;
• вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Алгоритм дій по факту нападу собаки:

• невідкладно звернутися до лікарні для отримання відповідної медичної допомоги та отримати довідку про наявність тілесних ушкоджень завданої нападом собаки;
• невідкладно або за першої можливості звернутися до поліції (письмово або за тел. 102) з метою належної фіксації факту нападу собаки (процесуальна документація, свідки, відео фіксація, тощо) і наслідків отримання шкоди;
• для відшкодування матеріальної шкоди збирати відповідні платіжні документи використані на лікування, перевезення і т.і. (чеки, квитанції, тощо);
• для відшкодування моральної шкоди треба доводити факти білю, стресу та душевних страждань;

В даній справі, встановивши, що позивач зазнав нападу безпритульного собаки на вулиці міста, внаслідок чого пережив фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв’язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачу завдана моральна шкода.

ВИСНОВОК: З урахуванням вказаного, шкода, заподіяна безпритульною собакою або  у разі не виявлення власника тварини, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території якої їх виловлено.

 

Матеріал по темі: «Презумпція вини завдавача шкоди»

 

 

Теги: шкода, напад собаки, безпритульні тварини, сказ, лікування, поліція, моральна шкода, відповідальність власника, орган місцевого самоврядування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов