Наслідки первинної державної реєстрації транспортного засобу без сплати митних платежів

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Підстави для скасування державної реєстрації транспортних засобів зареєстрованих в уповноважених органах МВС за фіктивними чи підробленими документами

01 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 320/9007/22, адміністративне провадження № К/990/23786/23 (ЄДРСРУ № 116710952) досліджував питання щодо наслідки первинної державної реєстрації транспортного засобу без сплати митних платежів.

Аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

(!!!) Уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Крім того, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду про те, що підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу може слугувати лише судове рішення за результатом розгляду кримінального провадження, у якому встановлений факт підробки (фіктивності) документів, на підставі яких був зареєстрований автомобіль, оскільки абзац третій пункту 40 Порядку №1388 вказує на необхідність скасування реєстрації транспортного засобу у разі виявлення факту його реєстрації за фіктивними (підробленими) документами та передачу відповідних документів до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31 січня 2020 року у справі №140/2101/18, 18 листопада 2021 року у справі №320/3884/20, від 19 жовтня 2023 року у справі №140/7431/22 та інших.

Отже, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.

У постанові від 6 березня 2019 року у справі №819/178/17 Верховний Суд надав оцінку правильності тлумачення положень абзацу третього пункту 40 Порядку №1388 у контексті правових підстав для скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів у разі виявлення факту фальсифікації або підроблення митних документів та дійшов висновку, що у разі відсутності відомостей про сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при імпорті автомобілів, або встановлення факту, що документи, які підтверджують їх сплату, є фіктивними чи підробленими, органи Державтоінспекції відмовляють у реєстрації транспортного засобу, а якщо такий факт встановлено в період експлуатації автомобіля після його реєстрації, відповідно до абзацу третього пункту 40 Порядку №1388 скасовують реєстрацію незалежно від того, хто є власником автомобіля - особа, що придбала за кордоном та ввезла в Україну цей транспортний засіб, чи інша особа, яка набула право власності на нього в подальшому.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №803/661/18 та підтримана 19 жовтня 2023 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 140/7431/22, адміністративне провадження № К/990/20973/23 (ЄДРСРУ № 114303118).

ВИСНОВОК: Отже, дії органів Державної автомобільної інспекції щодо відмови в реєстрації транспортних засобів, увезених із-за кордону для постійного користування, чи скасування такої реєстрації у разі встановлення факту несплати митних платежів чи підробки документів про їх сплату, незалежно від того, на кому лежить обов`язок сплатити зазначені платежі, є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена 01 червня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/1030/20, провадження № К/9901/46122/21 (ЄДРСРУ № 104611586).

 

 

Матеріал по темі: «Скасування державної реєстрації транспортного засобу»

 

 

 

Теги: сервісний центр, свідоцтво про право власності, технічний паспорт, сертификация, не акредитований центр, сертифікат на авто, розмитнення, власник автомобіля, скасування реєстрації, ТЗ, транспортний засіб, судова практика, Адвокат Морозов

«Візуальний огляд» водія на стан наркотичного сп’яніння: аспект законності

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

(НЕ)достатність візуального огляду поліцейським водія з метою виявлення ознак наркотичного сп’яніння

По-перше: частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.5 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом і 2) перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

(!!!) Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року Верховний суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

(!!!) Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінистративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

 

По-друге: Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Якщо у матеріалах адміністративної справи відсутнє направлення водія до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, де б були зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які передбачені п. 4 розділу 1 зазначеної вище інструкції (ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість) і такі ознаки не зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, то вказане свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.7,8,15 вищезазначеної Інструкції (№ 1452/735 від 09.11.2015 р.) проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин , що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.

Тобто, лабораторні дослідження повинні встановити кількісне визначення та вміст наркотичного засобу, що є базовим критерієм для встановлення як самого факту, так і ступеню сп`яніння водія.

Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п.22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Крім того, згідно ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Норми ст. ст. 245, 280 КУпАП встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ВИСНОВОК: Таким чином, якщо в матеріалах адміністративної справи відсутні дані, які вказують на те, що в закладі охорони здоров`я було складено Акт та Висновок медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння за результатами лабораторних досліджень з використанням вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджених сертифікатом відповідності, то вказане свідчить про відсутність доказів, які б з достовірністю свідчили про керування водієм транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, а тому в діях останнього відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

 

 

Матеріал по темі: «Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП»

 

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Направлення справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП до іншого суду

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Направлення справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП до іншого суду

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до положень ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його вчинення.

Згідно з вимогами ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

(!!!) Діючими нормами КУпАП не визначено порядку передачі справи про адміністративне правопорушення на розгляд до іншого суду.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення конституційних та інших прав і свобод людини і громадянина, а саме право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому положення наведеної статті відповідають зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Крім того, в п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення ст.ст. 55, 64 і 124 Конституції України (справа за зверненням жителів м. Жовті Води) зазначено, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, імперативно встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. 

Таким чином, з метою забезпечення виконання положень ст.1 КУпАП та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, при вирішенні питання про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення для розгляду до іншого суду з метою швидкого розгляду справи та запобігання спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та, при вирішенні питання про зміну територіальної підсудності, керуватися ст.34 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.

Виходячи з пріоритету права особи на справедливий суд та своєчасний розгляд справи компетентним судом, суд вбачає розумним і доцільним, враховуючи положення ч.2 ст.276 КУпАП, направити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП до іншого суду де можна утворити новий склад суду для судового розгляду (07.04.23 р. Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ у справах № 491/257/23 та № 491/323/23, від 06.04.23 р. у справі № 491/301/23, Житомирський апеляційний суд у справі №281/241/23).

 

Матеріал по темі: «Адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП»

 

 

Теги: 130КУпАП, зупинка, ТЗ, поліція, керування автомобілем на підпитку, алкогольне спяніння, управління транспортним засобом, наркотичне сп’яніння, відсторонення від керування, затримання транспортного засобу, протокол, постанова поліції, адміністративне правопорушення, акт огляду, медичний огляд, судова практика, Адвокат Морозов

Застосування реституції за нікчемним договором фінансового лізингу автомобіля

Адвокат Морозов (судовий захист)

Особливості укладання та визнання в судовому порядку нікчемним, а також застосування реституції за договором фінансового лізингу автомобіля

09 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 750/1163/20, провадження № 61-9477св21 (ЄДРСРУ № 108296852) досліджував питання щодо особливостей укладання та визнання в судовому порядку нікчемним, а також застосування реституції за договором фінансового лізингу автомобіля.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).

(!!!) Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, із вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем як лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

У частині положень щодо надання об`єкта лізингу у користування на правовідносини, зокрема щодо оплати за це, поширює свою дію параграф 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України, що узгоджується з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Враховуючи той факт, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу є змішаним, оскільки містить елементи договору оренди та договору купівлі-продажу автомобіля, а тому, підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Отже, якщо сторони порушили вимоги ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору, то в силу закону він вважається нікчемним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 521/127/19 (провадження №  61-10897св21).

Втім оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач об`єктом лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 16 листопада 2022 року по справі №405/5213/20, провадження №61-19376св21. Вказана практика є незмінною. 

ВИСНОВОК: Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, в противному випадку він є нікчемним і до відносин сторін підлягає застосуванню реституція (повернення сторін до першочергового стану).

 

Матеріал по темі: «Наслідки розірвання договору про фінансовий лізинг»

 

 

Теги: лізинг, договір фінансового лізингу, транспортний засіб в лізинг, автомобиль в лизинг, споживач, недійсність договору, ТЗ, несправедливі умови договору, захист прав споживачів, судовий захист, Адвокат Морозов

Евакуація авто на штрафмайданчик: хто отримує кошти?

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Тимчасове затримання транспортного засобу або витрати по евакуації авто на штрафмайданчик за порушення правил паркування: підстави, вартість та розподіл коштів

Питання № 1: Чи во всіх випадках необхідно проводити тимчасове затримання ТЗ (евакуацію авто на штрафмайданчик)?

Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами  (частина перша статті 265-2 КУпАП, частина друга статті 523 Закону України "Про дорожній рух").

Втім частина 3 ст. 265-2 КУпАП чітко наголошує, у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз’їзд або об’їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

ВСЕ ІНШЕ – «НЕсуттєво перешкоджає дорожньому руху або НЕстворює загрозу безпеці руху»!!!

ВИСНОВОК № 1: В умовах великого міста (особливо в годину-пік) в 99% затримання транспортного засобу шляхом евакуації останнього на спеціальний майданчик буде можливим, оскільки поняття «НЕсуттєво перешкоджає дорожньому руху» або «НЕстворює загрозу безпеці руху» наш законодавець не визначив, а тому інспектор трактує це на власний розсуд.

 

Питання № 2: Скільки коштує тимчасове затримання та евакуація авто на штрафмайданчик?

На сайті Верховної ради України розміщено ЧИННИЙ спільний наказ МВС, Мінекономрозвитку та Мінфіну від 10.10.2013 р.  № 967/1218/869 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)».

Так, плата за транспортування на спеціальний майданчик (стоянку) залежить від маси автомобіля:

♦ до 2000 кг - 600 грн.;

♦ від 2000 до 3000 кг - 700 грн.;

♦ понад 3000 кг – 850 грн.

Розмір плати за зберігання становить 120 грн. за першу-сьому добу, включно, а за кожну наступну добу, починаючи з восьмої доби – 20 грн.

Примітка: Розмір плати визначено без урахування податку на додану вартість, який справляється відповідно до Податкового кодексу України.

(!!!) Втім вказане не відповідає реаліям сьогодення, оскільки на прикладі Києва за неправильне паркування станом на 17.11.2022 р.:

• штраф або 50 % від його вартості 680 грн. або 340 грн. (бюджетний платіж);
• евакуація по м. Києву складає: 1270 грн. + 127 грн.(якась комісія) = 1397 грн. (!!! отримує ФОП, який «виграв» тендер!!!);
• за збереження ТЗ на спец. майданчику за 1 добу: 144 грн. + 14, 40 (якась комісія) = 158, 40 грн. (бюджетний платіж). 

Всього: 

Разом до сплати: 1754.00 грн.

Комісія: 175.40 грн. (звідки вона, ніяк не зрозумію)

Сума платежу: 1929.40 грн. - остаточна вартість!!!

 

Питання № 3: Доцільність оскарження постанови інспекції з паркування та стягнення супутніх витрат?

Кожен вирішує сам або після консультацій з адвокатом за наявними доказами у справі і раціональністю оскарження.

 

ВИСНОВОК від автора: Не зважаючи на той факт, що в Україні йде війна тимчасове затримання ТЗ та евакуація авто на штрафмайданчик у м. Києві здійснюється на постійній основі НЕ зважаючи ані на повітряні тривоги, ані на відсутність паркувальних місць в достатній кількості, ані на «не суттєвості порушення», адже одна евакуація коштує власнику авто мінімум 2000 грн. + витрачений час + нерви, при чому 70 % від цієї суми отримує ФОП, який «виграв» тендер на евакуацію авто, а не місцевий чи державний бюджет!!! (класний бізнес і крута схема).

 

P.s. Присутність (поява) водія на місці вчинення порушення правил зупинки або стоянки, а також можливість на місці в максимально короткий строк усунути правопорушення, виключає можливість евакуації транспортного засобу, а якщо евакуація почалася – є підставою її припинення (п. 7 Порядку тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого Постановою КМУ № 990 від 14.11.2018р., у випадку евакуації авто інспектором з паркування, та ч. 12 п. 4 Порядку тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого Постановою КМУ № 1102 від 7.12.2008 – при евакуації авто працівниками Національної поліції).

 

Теги: евакуація авто, тимчасове затримання транспортного засобу, штрафмайданчик, штраф, вартість паркування, стоянка, ТЗ, Київ, підстави для евакуації, Адвокат Морозов