Поділ між подружжям заставного (іпотечного) майна в судовому порядку за для
ухилення від сплати боргів перед кредитором
22 грудня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 686/5793/22, провадження №
61-8660св22 (ЄДРСРУ № 108026136) досліджував питання щодо поділу в судовому
порядку між подружжям заставного (іпотечного) майна, за для ухилення від сплати
боргів перед кредитором.
Суть справи: Іпотечне (заставне) майно судовим рішенням поділене між подружжям і другим
із подружжя (не іпотекодавцем) подано заяву про зняття арешту з майна
накладеного в рамках виконавчого провадження, оскільки це порушує його право
власності.
Відповідно до частини першої статті 59
Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке
накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з
позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Статтею 63 СК України передбачено, що
дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання
майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не
встановлено домовленістю між ними.
За правилами частини першої статті 69,
частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ
майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від
розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної
власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не
визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Належність майна до об`єктів права
спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною
третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то
гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим
договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК
України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає,
що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки
для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в
інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він
діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до
суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим
із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного
побутового (частина друга статті 65 СК України).
Якщо одним із подружжя укладено договір
в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в
обох із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 73
СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною
власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із
подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на
її потреби. За спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм
майном.
Вказані правові висновки викладені,
зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у
справі № 638/18231/15 (провадження № 14-712цс19).
У постанові від 07 листопада 2022 року
у справі № 725/7187/19 (провадження №
61-11615сво20) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду зазначив, що норма частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче
провадження» розрахована на ті випадки, за яких вимогу про визнання права
власності та про зняття з нього арешту заявляє особа, яка є одноосібним
власником або співвласником подільної речі.
Очевидно, що нерозумним було б
тлумачення, яке б допускало можливість для одного із співвласників в спільній
сумісній власності вимагати зняття арешту із неподільної речі в цілому чи
навіть допускати конструкцію зняття арешту із частки в спільній сумісній
власності. Права та
інтереси іншого співвласника у спільній сумісній власності на неподільну річ
мають захищатися шляхом виплати компенсації.
У постанові від 11 листопада 2019 року
у справі № 337/474/14-ц (провадження №
61-15813сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду, виходячи, зокрема, із положень пункту 6 частини першої статті 3 ЦК
України, частини третьої статті 13 ЦПК України, зазначив, що поділ спільного
майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для
уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення
боргу. Боржник, проти якого
ухвалено судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно,
та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та
зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна
порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення
стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією
такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно
недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Така правова позиція знайшла свій
розвиток, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у
справі № 654/1528/17 (провадження №
61-30545св18), від 09 лютого 2019 року у справі №
317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 03 квітня2019 року у
справі № 726/831/15-ц (провадження №
61-45301св18), від 04 березня 2020 року у справі №
753/15957/18 (провадження № 61-11376св19), від 02 лютого 2022 року у
справі № 607/3269/21 (провадження №
61-19506св21), від 15 лютого 2022 року у справі №
346/3475/19 (провадження № 61-167св21).
Так, борги подружжя та зобов`язання, що
виникли в інтересах сім`ї, враховуються при поділі майна (пункти 23, 24 Пленуму
Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування
судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,
визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
Крім того, за змістом положень статті
23 Закону України «Про іпотеку», перебування майна в іпотеці не перешкоджає
його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на
нього, оскільки при поділі
такого майна дія договору іпотеки не припиняється
і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки. Особа, до
якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і
має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому
обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет
іпотеки.
ВИСНОВОК: Поділ між подружжям заставного (іпотечного) майна в судовому порядку, за
для ухилення від сплати боргів перед кредитором, не є належною формою захисту
та не буде мати відповідного юридичного значення, а отже є безперспективним.
Матеріал по темі: «Зняття арешту з неподільної речі (автомобіль), яка знаходитьсяу спільній власності»
Теги:
шлюб, поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації шлюбу,
раздел имущества, спільна сумісна власність, продавець, покупатель,
подружжя, нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом, згода іншого із
подружжя, відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий захист, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар