Висновок органу опіки та піклування не є рішенням суб`єкта владних
повноважень та не породжує прямих юридичних наслідків для сторін
30 листопада
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
523/11247/19, провадження № 61-5950св22 (ЄДРСРУ № 107586046) досліджував
питання щодо юридичних наслідків висновку органу опіки та піклування.
Частинами
четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів
щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини,
виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини
такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та
поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені
батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на
підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування
усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та
піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування
подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей,
одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб,
які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на
підставі інших документів, які стосуються справи .
Аналіз
наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та
піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне
за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів
відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.
Подібний
правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022
року справа № 742/710/19.
Питання
розмежування юрисдикції спорів щодо оскарження рішень органів місцевого
самоврядування та органів опіки і піклування неодноразово було предметом
перегляду Верховного Суду.
Так, залишаючи
без змін рішення адміністративних судів попередніх інстанцій про закриття
провадження у справі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06
листопада 2019 року у справі № 756/4477/18
зазначала, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що
спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає
неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення
цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових
або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного
рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та
інтересів.
Спірні
правовідносини виникають з приводу реалізації та захисту особистих немайнових
прав та інтересів особи та її дітей, гарантованих Сімейним кодексом України.
Подібні
висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня
2019 року у справі № 352/536/17, від 13
червня 2018 року у справі № 500/6325/17,
від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а,
Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №
522/23095/16-а, Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 947/5258/21 (провадження №61-17396св21).
Оскаржене
розпорядження, хоч і прийняте суб`єктом владних повноважень, спрямоване на
реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті
немайнові права позивача та третьої особи як батьків дітей.
Зважаючи на
суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, суд апеляційної
інстанції дійшов до помилкового висновку, що даний спір є
публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Верховний Суд
вважає, що спірні у цій справі правовідносини мають приватноправовий характер
та дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (26
травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
947/5258/21, провадження № 61-17396св21, ЄДРСРУ № 104604145).
Таким чином,
відповідно до правових висновків Верховного Суду (дивитись, наприклад,
постанову від 28 січня 2021 року у справі №
753/6498/15-ц, також постанови Великої Палати Верховного Суду від 13
червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від
04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а
(К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак
рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим
актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих
юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й
обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного
спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень
органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може
бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні
по суті питання, для якого він був складений.
ВИСНОВОК: Висновок органу опіки та піклування не породжує прямих юридичних наслідків
для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є
фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе
виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та
піклування має рекомендаційний характер.
Матеріал по
темі: «Суд може змінити графік спілкування з дитиною
запропонований органом опіки»
Немає коментарів:
Дописати коментар