Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, нереальність
господарських операцій, вирок по контрагенту, протоколи допиту, податкова
інформація, трудові та матеріальні ресурси та ін.
25 листопада
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 826/22832/15,
адміністративне провадження № К/9901/27363/18 (ЄДРСРУ № 107518498) досліджував
питання щодо принципу індивідуальної відповідальності платника податків.
Індивідуальність відповідальності платника податків
Норми права не
ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків
від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо
цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог
податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може
бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток
(покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей
платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права
на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у
зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в
ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про
обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість
дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та
індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні
господарських операцій та їх наслідків.
Принцип
індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально
закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема
у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти
Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може
нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено
залученість цього платника до таких зловживань.
Рішенням ЄСПЛ у
справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не
може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких
ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до
таких зловживань.
Отже, виходячи
з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил
оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на
формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків,
який їх припустився, а не до іншої особи.
Матеріальні/трудові ресурси
Також норми
податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи
трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської
діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання
податкової преференції у формі податкової вигоди.
Саме собою невиконання
контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не
можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або
обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його
контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового
обліку платника податків.
ВАЖЛИВО: Лише сукупність обставин може свідчити на користь
висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських
операцій.
Також Велика
Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21)
підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для
вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення
господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних
документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність
господарських операцій.
Саме по собі:
- лише наявність вироку щодо контрагента платника
податків;
- лише факт порушення кримінального провадження
відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не
прийняття участі у створенні і діяльності підприємства;
- лише податкова інформація щодо контрагентів по
ланцюгу постачання;
- лише незначні помилки в оформленні первинних
документів (окремо).
не є
самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність
господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або
відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або
підтвердження позиції контролюючого органу.
Так само Велика
Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого
органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації
не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Використання первинних документів з недостовірними
даними
Сам собою факт
використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження
обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на
безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має
довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи
певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно
або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й
економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності
відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази
того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити
правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з
належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109
постанови).
(!!!) Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання
(платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час
складення цього документа має силу первинного документа та згідно зі статтею 44
ПК України і статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку
суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ
містить, зокрема:
- достовірні дані про фактично здійснену
господарську операцію та відображає її економічну суть;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції.
Водночас інший
платник податків під час використання такого документа у своєму податковому
обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не
мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених відповідного
документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих
дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших
засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у
господарській операції.
Норми
податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних
податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його
контрагентами, якщо цей платник мав реальні відносини у зв`язку з
придбанням або реалізацією товарів (робіт, послуг), призначених для
використання у його господарській діяльності. Порушення певними
постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог
податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може
бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог
закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець
товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у
вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу
неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було
встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої
поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Вирок суду/допит свідків
Відповідно до
частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному
провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи
від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про
адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для
адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи
бездіяльності особи, стосовно якої укладений вирок, ухвала або постанова суду,
лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією
особою.
(!!!) Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не
є обов`язковою для суду.
Отже, вирок
щодо посадової особи контрагента за ст.ст. 205, 205-1 КК України не можуть
створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної
юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача.
Такі вирок суду за результатом розгляду кримінального провадження мають
оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами
та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення,
можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з
господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару
(робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Наведена
правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Таким чином,
сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо
посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що
підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій
проведених позивачем та його контрагентами.
Більше того,
Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від
06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що
до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту
під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом
в адміністративному судочинстві (25 листопада 2022 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 813/856/16, адміністративне провадження
№К/9901/27294/18, № К/9901/27296/18 (ЄДРСРУ № 107518110).
Таким чином,
суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо
сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому
статтею 255 Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями,
наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Окрім цього,
Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі №
809/1139/17, зазначив про те, що інформація, отримана органами
досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а
лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у
податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Сам по
собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента
позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних
господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Таким чином,
важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той
факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта
господарювання діють неуповноважені особи. Має враховуватися реальна можливість
платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що
внесені до первинного документа його контрагентом.
ВИСНОВОК: Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від
контрагентів та використовуючи певні документа для цілей податкового обліку,
діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з
фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником
податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів.
Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник
податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні
підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумніві у їх змісті (24
листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/11083/18, адміністративне провадження № К/9901/7034/19 (ЄДРСРУ №
107514601)).
Матеріал по
темі: «Стягнення збитків з керівника підприємства в наслідок
донарахованих податків»
Теги: податкові спори, принцип індивідуальної відповідальності платника
податків, нереальність господарських операцій, вирок по контрагенту, протоколи
допиту, податкова інформація, трудові та матеріальні ресурси, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар