Шлюбний договір: особливості укладення та підстави для визнання його
недійсним в судовому порядку
30 листопада
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
334/7687/21, провадження № 61-10300св22 (ЄДРСРУ № 107651258) досліджував
питання щодо особливостей укладення та підстав для визнання недійсним шлюбного
договору в судовому порядку.
Шлюбний договір
на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим
договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав,
встановлених Цивільним кодексом України (стаття 103 СК України).
Недійсність
окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і
правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без
включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Шлюбним
договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні
майнові права та обов`язки. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав
дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у
надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може
передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право
на яке підлягає державній реєстрації (частини перша, четверта, п`ята статті 93
СК України).
Сторони можуть
домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті
60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою
приватною власністю кожного з них (частина друга статті 97 СК України).
Положення ЦК
України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. У статті
103 СК України законодавець частково урегулював оспорюваність шлюбного
договору. З урахуванням того, що положення ЦК України субсидіарно
застосовуються для регулювання сімейних відносин, то до недійсності шлюбного
договору (його частини) підлягають застосуванню норми § 2 «Правові наслідки
недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК
України.
(!!!) Для визнання судом оспорюваного шлюбного договору (його частини) недійсним
необхідним є: наявність підстав для оспорення шлюбного договору (його частини);
встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне
приватне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав
для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і
порушення (не визнання або оспорювання) суб`єктивного приватного права або
інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент
вчинення оспорюваного шлюбного договору.
Під змістом
шлюбного договору розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Під
вимогами, яким не повинен суперечити шлюбний договір (його частина), мають
розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
У статті 60 СК
України закріплено принцип спільності майна подружжя. Сторони шлюбного договору
мають можливість домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час
шлюбу, положень статті 60 СК України. Тобто, сторони шлюбного договору
можуть домовитися, що: майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного
договору, буде набуватися сторонами на праві спільної часткової власності;
режим спільності майна (стаття 60 СК України) може бути змінений за
домовленістю сторін на режим роздільності. Сторони можуть включити до шлюбного
договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому
спільного подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме
кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно) (див.
постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року в справі № 755/5802/20 (провадження № 61-17477св21).
Норма ст. 97 СК
України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим
майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких
обмежень цього права.
Таким чином,
норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи
обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонами правового
режиму майна, набутого ними до шлюбу.
Встановивши, що
правовідносини сторін та правовий режим спірного майна урегульовано шлюбним
договором, суд обґрунтовано застосував до цих правовідносин норми шлюбного
договору, а не загальні норми СК України.
У постанові
Верховного Суду України від 28 січня 2015 року в справі № 6-230цс14 зазначено, що: «стаття 9 СК України визначає
загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така
домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та
моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід
розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного
регулювання відносин подружжя.
Оскільки
договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права,
то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання
сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України
щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов
договору, його укладення, зміни і розірвання.
Сторони не
можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках
якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2)
заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить
суті відносин між сторонами.
Про
необхідність застосування норм ЦК України при визнанні шлюбного договору
недійсним міститься вказівка і у статті 103 СК України. Виходячи зі змісту
статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності
шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких
вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також
моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при
укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені ним.
Окремим видом
договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У главі
10 СК України (статті 92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та
умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним. Так,
відповідно до частини першої статті 93 СК України шлюбний договір регулює
майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов`язки.У
частинах четвертій, п`ятій статті 93 СК України містяться обмеження щодо змісту
шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у
надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством;
по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із
подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній
реєстрації.
Категорія
«надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у частині четвертій статті
93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно
до частини третьої статті 10 ЦПК України.
Аналогічна
правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду 07 листопада 2022 року у справі № 336/3695/21, провадження № 61-7075св22 (ЄДРСРУ №
107354391).
ВИСНОВОК: Норма статті 97 СК України надає подружжю право:
- визначати у шлюбному договорі правовий режим
майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких
обмежень цього права;
- сторони шлюбного договору можуть домовитися, що:
майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного договору, буде
набуватися сторонами на праві спільної часткової власності;
- режим спільності майна (стаття 60 СК України)
може бути змінений за домовленістю сторін на режим роздільності;
- сторони можуть включити до шлюбного договору
умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного
подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме
кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно).
Матеріал по
темі: «Шлюбний договір: всі «за» чи «проти» (зразок
договору)»
Теги: шлюбний договір, брачный договор, визнання шлюбного договору
недійсним, сімейні спори, поділ майна подружжя, приватна власність, спільна
власність, захист прав, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар