Боржник у виконавчому провадженні не може бути позивачем у справі про
скасування арешту з його майна
26 січня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 534/1762/18, провадження №
61-7298св20 (ЄДРСРУ № 102892261) та від 19 січня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 577/4541/20, провадження №
61-8240св21 (ЄДРСРУ № 102747991) досліджував питання щодо способу судового
захисту прав боржника щодо скасування арешту з його майна.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про
виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового
провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів
(посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,
що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими
законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,
а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому
виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження
при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових
рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема,
можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з
дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або
бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої
служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових
рішень.
Під час виконання судових рішень
сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або
бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб,
виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки
виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59
Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке
накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з
позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист
майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження
рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи
державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з
належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України
розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо
однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли
розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України
сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо
вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під
час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу,
порушено їхні права чи свободи.
(!!!) У разі якщо опис та
арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга
сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом
VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями)
майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не
боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на
це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про
виконавче провадження».
Якщо позивач є боржником у
виконавчому провадженні, то в цьому випадку для сторони виконавчого провадження
передбачений інший (не позовний) спосіб судового захисту, а саме оскарження
боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку,
передбаченому розд. VII ЦПК України, а саме ст. 447 ЦПК України шляхом
звернення із відповідною скаргою.
ВИСНОВОК: Якщо арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому
провадженні, то остання не може виступати позивачем у аналогічній справі й така
справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а підлягає закриттю на
підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в
постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у
постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду від 24 травня 2021 року у справі №
712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду
у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08
вересня 2021 року у справі № 369/3757/20
(провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).
Матеріал по темі: «Заміна сторони виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса»
Теги:
приватний виконавець, частный исполнитель, округ, виконавче провадження,
стягнення, виконання судового рішення, виконавчий напис, відповідальність
виконавців, передача справи, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар