Обов`язковість державної реєстрації розпоряджень Київської міської
державної адміністрації, якими встановлюються (змінюються) тарифи на комунальні
послуги
03 лютого 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 48/219 (ЄДРСРУ № 102973782) досліджував питання
щодо обов`язковості державної реєстрації розпоряджень Київської міської
державної адміністрації, якими встановлюються (змінюються) тарифи на комунальні
послуги.
Відповідно
до статті 7 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини у
сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами
України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів
України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Відповідно
до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у судах здійснюється
відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про
міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних
договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно
з частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦУК України)
ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановленим
законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються
або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого
самоврядування.
За
змістом підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських,
селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених
законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та
інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому
порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не
належать до комунальної власності.
За
змістом статей 14, 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»
однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в
м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у
сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Конституційний
Суд України у рішенні від 25.12.2003 № 21-рп/2003
вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному
відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської
ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.
Водночас,
відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про місцеві
державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації в межах своїх
повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання на
відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та
організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно
до статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від
03.10.1992 № 493/92 нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої
влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер, підлягають
державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають
чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого
строку надання їм чинності.
Згідно
з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація
нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на
відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним
договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України,
а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті
рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного
номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
(!!!) У абзаці 2 пункту 15 вказаного Положення
зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію,
вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Системний
аналіз наведених норм права дає підстави дійти наступного висновку: якщо голова
Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі
повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу
міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно
віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань
встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і
виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної
влади, то такі розпорядження підлягають обов`язковій державній реєстрації.
Так,
постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11, яка приймалась за наслідками розгляду
заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом
(судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у
подібних правовідносинах, підтверджено
обов`язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами
виконавчої влади, зокрема, Київською міською державною адміністрацією,
та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер. Аналогічний підхід до застосування норм права, які
регулюють відносини державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих
Київським міським головою, застосовано у постанові від 02.12.2014 у справі № 21-470а14.
Окрім
цього, у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № 2а-7498/12/2670 усуваючи розбіжності щодо
застосування одних і тих самих норм матеріального права, Суд розглядав питання
щодо виникнення обов`язку з реєстрації нормативно-правових актів Київської
міської державної реєстрації (незалежно від виконання функцій органу місцевого
самоврядування чи органу виконавчої влади) лише після прийняття Кабінетом
Міністрів України постанови від 01.08.2011 № 833 «Про внесення зміни до
постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731. При цьому, в
зазначеній справі Суд підтримав висновки, викладені у постановах
Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у
справі № 21-470а14, вказавши, що якщо голова Київської міської державної
адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу
державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає
нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання
органів місцевого самоврядування, зокрема, про питання встановлення та/чи
затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі
розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі
розпорядження підлягають обов`язковій державній реєстрації.
Слушність
і обґрунтованість вимог про застосування ретроспективного підходу і визнання
нормативно-правового акту нечинним з певного часу або події є питаннями
підставності і достовірності заявлених вимог, які мають досліджуватися у межах
розгляду позову по суті.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року
(у справі № 826/5493/16), від 13 березня
2019 року (у справі №712/8985/17) та від 18
липня 2019 року (у справі № 826/16725/17).
Визнаний
в судовому порядку акт нечинним водночас втрачає свою силу та породження ним
юридичних наслідків. Однак, в період часу з моменту його прийняття і до моменту
визнання його судом незаконним та нечинним він діяв та породжував певні правові
наслідки.
При
цьому, судове рішення має поновлювати право особи до такого стану, яким воно
було до моменту вчинення правопорушення та усувати негативні наслідки дії
незаконних актів.
Так,
особи, права та охоронювані законом інтереси, яких порушувались протиправним
актом, що визнаний нечинним, у подальшому мають право звертатись до
уповноважених органів для відновлення своїх порушених прав.
Така
ж позиція викладена у постанові від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (провадження №14-285цс18) (ЄДРСРУ № 79250496),
в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування споживачем
послуг, які здійснювалися відповідно до тарифів, визначених рішенням, яке у
подальшому скасоване судом, позивач має право на здійснення перерахунку
нарахованих йому платежів.
ВИСНОВОК: Судовою практикою підтверджено
обов`язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами
виконавчої влади, зокрема, Київською міською державною адміністрацією , а тому
апеляційний суд дійшов до неправильного висновку, що державна реєстрація
нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації) є обов`язковою лише після набрання чинності
постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 № 833.
Матеріал по темі: «Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання»
Немає коментарів:
Дописати коментар