Визначення форми
гонорару адвоката у твердій (фіксованій) сумі та розподіл витрат у випадку не
оплати послуг на момент закінчення справи
31
січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
185/5421/21, провадження № 61-20615св21 (ЄДРСРУ № 102892312) визначення
форми гонорару адвоката у твердій (фіксованій) сумі та розподіл витрат у
випадку не оплати послуг на момент закінчення справи.
Згідно
зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом
адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката
за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної
правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок
обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для
зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються
в договорі про надання правової допомоги.
Розмір
гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у
розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При
встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи,
кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений
адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта,
розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі
виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення
затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення
(підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною
домовленістю.
(!!!) Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала
договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату
або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття
доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Велика
Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми
відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат
(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності
їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану
обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц,
провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12
травня 2020 року у справі № 904/4507/18,
провадження № 12-171гс19).
Європейський
суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний
підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат,
якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.
mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»
від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №
19336/04, § 268)).
Такий
правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у
справі № 596/2305/18-ц (провадження №
61-13608св20).
В
постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 201/3040/20 зазначено, що частина друга статті
134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов`язок суду відмовити у
відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку
суми судових витрат.
У
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського
суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19
вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання
адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення
щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання
правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір
поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не
обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про
надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або
безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється
сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського
гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований
розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення -
при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не
обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг
клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну
оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого
адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та
інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової
допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.
Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання
правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як
погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні
спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру
адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в
порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з
встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат,
що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов
(пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом,
суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих
адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити
у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю
або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду
від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання
правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні
бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.
При
цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої
Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, про те, що при визначенні суми
відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат
(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності
їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06
листопада 2020 року у справі № 760/11145/18,
про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося
рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами
справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару,
визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору,
зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у
порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність
справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин
справи.
В
постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 вказано, що апеляційний суд
встановив, що на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу
допомогу надано акт приймання правничої допомоги із зазначенням переліку
наданих послуг, копію платіжного доручення на суму 10 000 грн та довіреність на
представництво інтересів відповідача. Під час розгляду апеляційним судом справи
по суті представник відповідача разом з відзивом на апеляційну скаргу, в якому
викладено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, також надав
замовлення на надання правничої допомоги. Крім того, в матеріалах справи
наявний договір про надання правничої допомоги. Проте відповідач не надав суду
розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих
послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік
наданих послуг та розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним
описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат
часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги),
подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу
допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове
рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних
адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних
для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати
ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. За таких
обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для
ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат на професійну
правничу допомогу адвоката, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної
інстанції, немає.
В
постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, що відмовляючи в
задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу,
апеляційний суд вказав, що вона не надала розрахунків витрат, інших документів,
що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні
для надання правничої допомоги.
Втім,
якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової
допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь
час дії договору не
змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо
відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із
видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень
частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми
вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як сума гонорару
адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить
від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір
витрат є визначеним. При
зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не
обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг
клієнту.
Зазначене
відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28
грудня 2020 року у справі № 640/18402/19
(провадження № К/9901/27657/20).
В
постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання
про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи,
загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на
професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою
правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження
цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги
(договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок
наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат,
пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом
порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з
відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про
відрядження).
Разом
з тим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у
справі № 755/9215/15-ц та в постанові
Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від
03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19
міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної
правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з
умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних
доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже
сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною
стороною або третьою особою.
Аналогічні
висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у
справі № 648/1102/19 та від 11 листопада
2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
ВИСНОВОК: При визначені у договорі про надання
адвокатських послуг форми гонорару у твердій (фіксованій) сумі, то вона є
незмінною в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а
витрати на правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і
виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду
справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою,
чи тільки має бути сплачено.
Матеріал по темі: ««Конкретна назва суду» - обов’язковий елемент відомостей в ордері адвоката»
Немає коментарів:
Дописати коментар