«Фіктивний директор» та протоколи допиту, як доказ
в адміністративній справі, до моменту винесення вироку
13 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справ № 822/3618/17,
адміністративне провадження №К/9901/55743/18 (ЄДРСРУ № 96866928) та № 813/776/17, адміністративне провадження №
К/9901/29176/18 (ЄДРСРУ № 96866925) досліджував питання зокрема щодо
протоколів допиту, як доказу в адміністративній справі, до моменту винесення
вироку.
Суть справи: Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ останній повідомив,
що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ, жодних
документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії
не уповноважував.
Питання: Чи є
вищевказане підставою для визнання фінансово-господарських операцій ТОВ
фіктивними?
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює
наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і
заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази,
які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового
слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний
кодекс України (далі - КПК України).
У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує
докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує
усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами
відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом
безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд
може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому
засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може
обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав
під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225
цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями,
наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути
визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду
кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в
кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і
звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі
про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими
для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи
бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду,
лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією
особою.
Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень)
посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не
є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків
всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі
докази підлягають оцінці сукупно.
Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду
України від 05 березня 2012 року у справі №
21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №
810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у
справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня
2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27
березня 2018 року у справі № 816/809/17.
Таким чином матеріали досудового розслідування не можуть бути враховані
як доказ фіктивності ТОВ.
Верховний Суд 13 травня 2021 року в рамках справи №
816/586/17, адміністративне провадження № К/9901/4664/17 (ЄДРСРУ №
96866926) зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових
зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника
податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою
незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями
постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання
від виконання податкових зобов`язань.
Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік
(стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом
податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або
бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник
не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено
його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду
від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а,
від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність
даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни
його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його
господарській діяльності (наприклад, постанови Верховного Суду від 22.11.2019 у
справі №804/15820/15 (85836075), від
22.11.2019 у справі №817/2887/14 (85836029).
Верховний суд також вважає необґрунтованими посилання податкового органу на
податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно
контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими
контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер
та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (12 травня 2021 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у
справі № 826/2061/16, адміністративне
провадження №К/9901/37878/18 (ЄДРСРУ № 96866982).
Крім цього, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками
податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є
достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності
відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні
врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення
відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень
покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
ВИСНОВОК: Відтак, до
винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового
розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному
судочинстві.
Матеріал по темі: «Порушення кримінального провадження, допити та вироки у податкових спорах»
Теги: порушення кримінального провадження, кримінальна справа, уголовное
дело, допрос директора, допрос контрагента, допит свідка, приговор суда, вироки
у податкових спорах, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар