Умови та підстави для
звернення прокурора до суду із захистом інтересів держави або у випадках
представництва інтересів органів місцевого самоврядування
13
травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
806/1001/17, адміністративне провадження № К/9901/29144/20 (ЄДРСРУ №
96866899) досліджував питання щодо умов та підстав для звернення прокурора до
суду із захистом інтересів держави або у випадках представництва інтересів
органів місцевого самоврядування.
Прокурор
у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати
представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду
з позовом, якщо таке
представництво належним чином обґрунтоване.
Прокурор,
який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній
заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави,
обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності
такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з
позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор
набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави
є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або
юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відтак,
виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати
представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення
інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є
поняття "інтерес держави".
Слід
наголосити, що перевірка
права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду
питання щодо правомірності дій відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по
суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у
прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на
звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті (13 жовтня 2020
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 810/2509/17, адміністративне
провадження №К/9901/16792/20 (ЄДРСРУ № 92173225).
У
Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд
України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування,
згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників
суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм,
спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного
кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної,
екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх
суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).
Інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з
інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з
інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному
фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але
й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Аналіз
положень частини 3 статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що
прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1)
якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган
державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних
повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2)
у разі відсутності такого органу.
У
першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний
суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не
здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці
уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення
інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим
інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення
захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій
та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність"
захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів
держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення
інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення
процесуальних прав позивача.
Верховний
суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед
відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не
залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює
відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо
той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному
такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які
перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами
для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним
суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних
повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Даний
висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у
постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17,
від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 та
Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 №826/13768/16,
від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
За
змістом статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, орган місцевого самоврядування може
бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, звертатися до
суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення
виконання функцій місцевого самоврядування.
За
правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі №912/2385/18,
бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави)
означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення
інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з
відповідним позовом у розумний строк. Прокурор,
звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність
компетентного органу.
Та
обставина, що Рада зверталась до прокуратури з листом, в якому повідомляла про
порушення та просила вжити відповідних заходів також не позбавляла прокурора
необхідності з`ясувати причини, які б перешкоджали самостійному зверненню Ради
до суду.
Вказаний
висновок співпадає з викладеним в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у
справі № 806/1002/17 (ЄДРСРУ № 94129762).
ВИСНОВОК: Підсумовуючи зазначене
вбачається, що у будь-якому разі прокурор, звертаючись до суду з позовом,
повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу та порушення
інтересів держави, а отже одного лише листа «з проханням» від
відповідного органу недостатньо для альтернативності звернення прокурора до
суду.
Детальніше: «Звернення прокурора до суду: критерій «бездіяльності» компетентного органу»
Теги:
представництво інтересів держави прокурором, виключні підстави, звернення
прокурора до суду, представництво прокуратурою, прокурор в інтересах міської
ради, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар