Витребування у
колишнього директора ТОВ оригіналів первино - бухгалтерських та статутних
документів: підсудність спору, судовий збір
11
травня 2021 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 759/9008/19, провадження № 14-35цс21 (ЄДРСРУ №
96933504) досліджувала питання щодо витребування у колишнього директора ТОВ
оригіналів статутних та бухгалтерських документів.
У
цій справі позивач, посилаючись на статті 387, 391 ЦК України, просив
зобов`язати колишнього директора, який був виконавчим органом товариства,
передати товариству оригінали документів, які стосуються господарської
діяльності товариства та його печатку.
Поняття та визначення документу
Згідно
зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого
можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Рухомими
речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина друга статті
181 ЦК України).
Подільною
є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є
річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 182 ЦК
України).
Річ
є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими
ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною
родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та
вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною
(стаття 183 ЦК України).
Споживною
є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє
існувати у первісному вигляді. Неспоживною є річ, призначена для неодноразового
використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого
часу (стаття 185 ЦК України).
У
частині першій статті 190 ЦК України закріплено, що майном як особливим
об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та
обов`язки.
У
статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII«Про
інформацію» визначено, що документ - матеріальний носій, що містить
інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та
просторі.
(!!!) З наведеного можна зробити висновок про те, що документ є рухомою, неподільною,
визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в
розумінні цивільного законодавства.
Особливістю
документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується
в бухгалтерському обліку.
Таким
чином, документи, які витребовуються, є майном, яке належить на праві власності
товариству, носять виключно документарний характер, не має номінальної
вартості.
При
цьому позов про витребування або повернення будь-якого майна свідчить про
наявність спору саме майнового характеру.
Про юрисдикційність спору
Так,
у пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські
суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням
господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї
статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у
спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між
учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між
юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому
числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням
або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Спір,
що виник з корпоративних правовідносин, тобто пов`язаних зі створенням,
діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства,
підлягає розгляду господарським судом.
Частинами
першою та другою статті 80 Господарського кодексу України (далі -ГК України)
визначено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним
товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе
відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть
ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних
їм акцій, крім випадків, визначених законом.
Відповідно
до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права
особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської
організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні
господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної
організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а
також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно
із частиною третьою статті 167 ГК України корпоративними відносинами є
відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Корпоративні
права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером,
членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською
організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними
документами.
Корпоративні
права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13
Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99
ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в
будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання
своїх повноважень.
У
мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12
січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з
обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про
офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК Українизазначено, що
реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні
шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення),
усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання
стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління
товариством.
Припинення
повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої
статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на
унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської
діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена
виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на
управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного
права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у
будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі
функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом
позбавлення її відповідних повноважень.
За
змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному
(уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена
виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без
зазначення жодних підстав.
Така
форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з
особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може
розглядатися в площині трудового права.
Велика
Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності
спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника
або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та робила
правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими
наслідками належить до
корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі
висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28
листопада 2018 року у справі № 562/304/17
(провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10
квітня 2019 року у справі № 510/456/17
(провадження № 14-1цс19), від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18), від 16
жовтня 2019 року у справі № 752/10984/14-ц
(провадження № 14-351цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 04
лютого 2020 року у справі № 915/540/16
(провадження № 12-100гс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), від 19
лютого 2020 року у справі № 145/166/18
(провадження № 14-524цс19), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).
Відповідно
до пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання
документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства
юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 року за № 736/27181, під час
зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в
діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів
та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті
приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби
діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість
документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в
архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного
фонду.
Отже,
колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати
новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в
діловодстві товариства.
З
огляду на суб`єктний склад та зміст правовідносин спір між юридичною особою та
фізичною особою - колишнім генеральним директором (виконавчим органом) щодо
нездійснення повноважень як посадової особи і після припинення повноважень
генерального директора цього товариства виник з корпоративних відносин.
ВИСНОВОК: Ураховуючи, що заявлено вимоги про
повернення колишнім директором підприємства установчих, бухгалтерських та інших
документів щодо діяльності та управління господарською організацією, і такі
вимоги безпосередньо пов`язані з можливістю здійснення керівництва товариством,
а самим товариством - можливістю ведення господарської діяльності, цей
спір виник з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку
господарського судочинства, при цьому спір має майновий характер (навіть
приймаючи до уваги той факт, що документ не має номінального характеру, але є
річчю матеріального світу).
Матеріал по темі: «Право учасника на отримання інформації про діяльність товариства»
Немає коментарів:
Дописати коментар