Наслідки незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача за умови
наявності обов`язкової процесуальної співучасті
17 травня 2021 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках
справи № 309/2340/15-ц, провадження № 61-16776св20
(ЄДРСРУ № 96977985) досліджував питання щодо наслідків незалучення до участі у
справі особи, як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної
співучасті.
Відповідно до частин першої, третьої
статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,
поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі
доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим
Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми
правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в
інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають
процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України
визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними
правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила
його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній
справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд
приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову
чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки
сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд
першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого
провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного
провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній
співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за
позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи
за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового
засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним
відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у
частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі
співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем
виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання
позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну
неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну
неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового
відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо
визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього
обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою
для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім
названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати
за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача
неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що
повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено,
що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів,
до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17 квітня 2018 року у
справі № 523/9076/16-ц Велика Палата
Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є
підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна
неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За
результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача
та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та
підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів
та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду
справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у
справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20
червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц
(пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №
127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018
року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37,
54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17
(пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №
757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Окрім цього, процесуальний статус
відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета
спору відрізняється за обсягом прав прав та обов'язків (24 березня 2021 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 1316/364/12,
провадження № 61-7023св20 (ЄДРСРУ № 96106030).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня
2020 року у справі № 761/23904/19 також
вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та
відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних
правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод,
інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола
осіб, які мають відповідати за позовом.
ВИСНОВОК: Незалучення до участі у справі особи як
співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є
підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в
постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Матеріал по темі: «Особливості подання позову третьою особою»
Немає коментарів:
Дописати коментар