Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних
дій та внесення змін про юридичну особу прямо передбачено Законом
26 серпня 2020 року Верховний Суд
у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 907/73/19 (ЄДРСРУ № 91169913) досліджував
питання щодо забезпечення позову шляхом заборони всім державним реєстраторам
суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів
територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів
сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської,
районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації,
нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти
реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей
про юридичну особу.
Статтею 136 ГПК України
передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити
передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення
позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених
чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або
має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом,
спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних
законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів,
за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову
можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме якщо
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання
рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або
інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до
суду.
При вирішенні питання про вжиття
заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника
щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення
позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників
судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення
позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або
невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи
непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі
невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких
заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного
судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для
забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з
якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до
забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його
відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову
повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність
передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття
заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати
в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи
законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості
майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків
заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК
України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо
предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або
виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК
України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з
корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори
акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення,
крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються
предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого
самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них
згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні
визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета
спору.
Згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі
відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого
самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили
та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до ч. 10 ст. 13 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує
передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне
за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про
арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення
реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою
зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування
заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної
взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових
рішень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії
проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за
собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування
заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від
суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про
виконавче провадження".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у
державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться
відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
ВИСНОВОК: Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним
із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема,
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань".
Аналогічна правова позиція
викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19 (ЄДРСРУ №88171813), від 24.06.2020 у
справі №902/1051/19 (ЄДРСРУ № 90057584).
Матеріал по темі: «Забезпечення позову: заборона державному реєстратору вчиняти дії»
Теги: ухвала про забезпечення
позову, обеспечение иска, забезпечення позову, определение суда про обеспечение
иска, заява, обмеження, арешт, заборона, відчуження, заходи зустрічного
забезпечення, оскарження, обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар