Індивідуальний режим ліцензування для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності

Адвокат Морозов (судовий захист)

Застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування

04 серпня 2020 року Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в рамках справи № 805/1458/14, адміністративне провадження № К/9901/10980/18 (ЄДРСРУ № 90755183) досліджувала питання щодо застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування.

За правилами статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності може бути застосована, зокрема така спеціальна санкція як індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служби, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

З урахуванням приписів Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за №   260/4481), санкції застосовуються до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2 Положення).

Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8 Положення).

Щодо порядку застосування статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» склалася стала практика Верховного Суду, відповідно до якої, враховуючи норми статей 238, 239 Господарського кодексу України, застосована до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальна санкція є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована лише за наявності встановленого у передбаченому законом порядку складу відповідного правопорушення.

Такий правовий висновок було висловлено, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №   804/6382/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/2113/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 805/5040/15-а.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеного висновку Верховного Суду та наголошує, що у разі відсутність факту порушень позивачем вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», внаслідок вжиття ним необхідних та достатніх заходів, направлених на усунення порушень законодавства України для врегулювання спору з нерезидентами (наприклад, Акт податкової перевірки), така санкція не може бути застосована.