Критерії неоднаковості
застосування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах
05
серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/3948/19
(ЄДРСРУ № 90802118) досліджував питання щодо неоднакового застосування судової
практики Верховного суду, а саме визначення критерій.
Підставами
касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої
статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд
апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку
наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже,
відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може
відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції
застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права,
викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних
правовідносинах.
Щодо
визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових
висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та
об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так,
об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в
ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19
зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається
за такими критеріями: суб`єктний
склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та
об`єкт (предмет).
Велика
Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає
тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового
регулювання, а також
умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення,
припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому,
зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами
кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018
№ 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і
в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.
При
цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти
такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави
позову, зміст позовних вимог і
встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин
(пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої
Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №
922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г;
постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного
Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
ВИСНОВОК: Враховуючи вказане вище критерій
«подібності» та/або «аналогічності» повинен включати в себе: 1) суб`єктний
склад сторін спору; 2) зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору);
3) об`єкт (предмет) спору; 4) умови застосування правових норм (зокрема, часу,
місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); 5)
однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Теги:
критерії неоднаковості, застосування судової практики, Верховний суд,
подібність правовідносин, аналогічна судова практика, аналогічне судове
рішення, подібна позиція, сторони спору, предмет, підстави, норми права,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар