Юрисдикція справ щодо
оскарження рішень Антимонопольного комітету України незалежить від
суб’єктивного складу учасників провадження (фізичних або юридичних осіб).
03
липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 922/3506/18, провадження № 12-39гс19 (ЄДРПОУ №
82885655) досліджував питання юрисдикції справ щодо оскарження рішень
Антимонопольного комітету України незалежно від суб’єктивного складу.
Статтею
124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно
суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке
кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають
також інші справи.
Відповідно
до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04
листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом.
Поняття
«суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх
правил юрисдикції та підсудності.
Слід
відмітити, що справи зі спорів про оскарження рішень органів АМК підвідомчі
господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України, за
винятком, справ щодо оскарження рішень органів АМК з розгляду скарг про
порушення законодавства у сфері державних закупівель.
Таку
ж правову позицію викладено й у постановах Верховного Суду України від
17.06.2015 зі справи № 910/1331/14
(3-256гс15) та від 14.06.2016 зі справи №
21-5648а15 (817/2806/13-а).
(!!!) Критеріями розмежування судової юрисдикції є
суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних
правовідносин.
Разом
з тим, таким критерієм може
бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається
визначена категорія справ.
Відповідно
до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського
суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції
якого вона віднесена законом.
Відповідно
до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського
суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних
інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а
також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні
особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За
статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і
відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і
фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є
фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських
судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти
5, 10, 14 цієї статті).
Наведене
свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону
України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до
Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального
кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших
законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської
юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин,
а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета
правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
ВАЖЛИВО: Отже, ознаками спору, на який поширюється
юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських
відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими
актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає
з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення
спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б
вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна
та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень
господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції,
визначена статтею 20 ГПК України.
Так,
господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі
здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою
цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у
спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної
конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від
недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням
рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів
Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх
компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань
інтелектуальної власності (пункт 7 частини першої статті 20 ГПК України).
Згідно
з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства
України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у
публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із
суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових
актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для
розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно
до приписів частини першої та другої статті 60 Закону України «Про захист
економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити
рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до
господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення
Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного
комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України
оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної
колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України
оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя.
Вказані
норми прямо передбачають вирішення спору господарським судом, тобто
законом установлено інший порядок судового провадження щодо оскарження рішень
Антимонопольного комітету України та його органів, ніж КАС України, а тому
останній не поширює свою дію на спірні відносини.
Натомість
відсутність у фізичної особи
статусу підприємця не має правового значення для визначення юрисдикції спору,
оскільки господарські суди розглядають справи у будь-яких спорах, пов`язаних з
оскарженням рішень Антимонопольного комітету України та його органів, незалежно
від суб`єктного складу.
ВИСНОВОК: Вимога про визнання протиправним та
скасування рішення органу Антимонопольного комітету України за позовом фізичної
особи підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, незважаючи на
суб’єктивний склад учасників провадження.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24
квітня 2019 року в рамках справи № 820/2953/18
(К/9901/66058/18), Провадження № 11-15апп19 (ЄДРСРУ № 81841916).
Теги:
АМКУ, Антимонопольний комітет України, скасування рішення АМК, юрисдикційна
підсудність, вимога в законі на підсудність, незважаючи на субєктивний склад
учасників, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар