Заміна сторони виконавчого
провадження або особливості правонаступництва органів державної влади.
09
вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 916/376/15-г
(ЄДРСРУ № 84094972) досліджував питання особливостей правонаступництва органів
державної влади при заміні сторони виконавчого провадження.
Суть справи: предметом судового розгляду в даній справі є
заява позивача (органу державної влади) про заміну сторони виконавчого
провадження у зв’язку із «правонаступництвом» органу виконавчої влади іншим
державним органом.
Відповідно
до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою,
припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу,
перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших
випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі
у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії
судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу
правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для
особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника
справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Згідно
зі статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі
вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована
особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її
правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у
виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б
обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За
змістом частин 1, 2 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін
виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про
заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа),
державний або приватний виконавець.
Частиною
5 статті 334 ГПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються
також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі
до відкриття виконавчого провадження.
Отже
процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків
сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному
матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з
юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального
правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і
процесуального права.
Здійснення
правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто
сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати
відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному
випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати
відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
ВАЖЛИВО: Процесуальне правонаступництво в розумінні статті
52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи
стадію виконання судового рішення.
Згідно
зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної
особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи,
уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених
законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
У
частині 2 статті 107 ЦК України унормовано, що в разі реорганізації юридичної
особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити
положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що
припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання,
які оспорюються (постанова
Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 №
910/23312/14).
Аналогічні
дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 ЦК України
підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.
Більше
того, у вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам
необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (висновок про застосування норм права, який
викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/1879/17).
Під
час реорганізації юридичної особи, передання майна, прав та обов`язків від
правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального
акта, в якому має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що
передаються. Разом з тим момент переходу прав і обов`язків до правонаступника
визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у
часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису
про припинення юридичної особи до державного реєстру.
Частиною
другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на
підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Відповідно
до частини 1, 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої
влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за
поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган
виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу,
перетворення) або ліквідації.
Згідно
із частиною 8 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої
влади" актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства,
іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади,
якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального
органу виконавчої влади, що ліквідується.
Механізм
здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією
центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений
Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або
ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі
- Порядок № 1074 від 20.10.2011).
Відповідно
до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються,
реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням
Прем`єр-міністра України.
За
змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади
утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті
реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів
виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації
(злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно
з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої
влади переходять, зокрема, у разі злиття органів виконавчої влади - до органу
виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного
або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до
органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої
влади; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу
виконавчої влади.
Відповідно
до пунктів 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов`язки органів
виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять
правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно
з розподільчим балансом. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо
подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що
ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій,
що належать до сфери управління такого органу.
За
змістом частини 5 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася,
з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію
припинення юридичної особи.
Згідно
із пунктом 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в
Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи:
дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа
та дані про юридичних осіб - правонаступників.
Відповідно
до частини 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних
осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі
приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних
осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до
відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва
юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати
державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному
реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (аналогічних висновків щодо моменту
завершення приєднання юридичної особи дотримується Верховний Суд у складі
Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2018 у справі № 903/376/17).
Системний
аналіз наведеного вище у свої сукупності свідчить, що інститут
правонаступництва органів державної влади різниться від інституту
правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за
змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та
повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а
також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які
складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за
якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується
до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних
правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного
права.
ВИСНОВОК: У випадку публічного
правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним
актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах
здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України,
пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому юридична особа є припиненою з
дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію
припинення юридичної особи.
Матеріал по темі: «Заміна
сторони у виконавчому провадженні»
P.s.
У постанові від 31 травня 2018 року у справі № 910/1879/17 Касаційний
господарський суд у складі Верховного Суду, скасувавши судові рішення
попередніх інстанцій та направивши справу на новий розгляд до місцевого
господарського суду, зазначив, що суди дійшли висновку щодо відсутності факту
правонаступництва лише на підставі відомостей з Реєстру, не надавши оцінки
передавальним актам, які підтверджують перехід прав та обов`язків кожного з
поручителів.
Натомість
у постанові від 06листопада 2018 року у справі №812/1149/16 Касаційний
адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що відповідно до витягу з
Реєстру АТ «Укрзалізниця» зареєстроване як юридична особа 21 жовтня 2015 року і
є правонаступником в тому числі ДП «Донецька залізниця».
Наведене
вище є достатніми підставами для розгляду цієї справи Великою Палатою
Верховного Суду (справа № 910/5953/17,
провадження № 12-98гс19- розгляд справи відбудеться 24 грудня 2019 року об 11
год. 30 хв.)
Теги:
заміна кредитора, заміна сторони у виконавчому провадженні, зобов'язання,
відсутність згоди, правонаступник, боржник, кредитор, договір, виконавче
провадження, виконання судового рішення, стягувач, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар