Адвокат Морозов (судовий захист)
Підстави для задоволення заяви стягувача про звернення
стягнення на грошові кошти особи, яка має заборгованість перед боржником у
виконавчому проваджені
21 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 905/36/23 (ЄДРСРУ № 128965657) досліджував
питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви стягувача
про звернення стягнення на грошові кошти особи, яка має заборгованість перед
боржником.
Порядок звернення стягнення на майно боржника, що
перебуває в інших осіб, визначено статтею 53 Закону України "Про виконавче
провадження".
Відповідно до частин 1- 4 статті 53 Закону України
"Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення
на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що
належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит
виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що
перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після
надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис
такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому
цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає
виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому
порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються
виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі
передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у
банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг,
електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається
виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що
належать іншим особам, передбачено
статтею 336 ГПК України, відповідно до частин 1, 2, 7- 9 якої суд, що
розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або
державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які
належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється
зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення
строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або
строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів
з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної
сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що
належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її
задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення
може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать
особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення
на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є
підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає
стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 6.11 постанови
від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 виснувала про
те, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або
підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу
боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання
судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в
межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Отже, подана в порядку статті 336 ГПК України
виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що
належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених
законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та
забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання
судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має
заборгованість перед боржником (аналогічний висновок викладено в пункті 56
постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.07.2021 у справі №
905/1642/19).
Наразі в постанові об`єднаної палати Касаційного
господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та в
постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
23.07.2018 у справі №
925/1048/17, від 01.08.2019 у
справі № 927/313/18,
від 11.09.2019 у справі №
902/1260/15, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 13.10.2020 у справі № 913/526/17, від
13.08.2021 у справі № 910/20504/16, від 21.09.2022 у справі №
910/11124/19, від 11.12.2024 у справі № 910/3600/22 сформувалася
усталена судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України "Про виконавче
провадження" та статті 336 ГПК України.
Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновків
про те, що системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України "Про
виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий
спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем
для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення
виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. При
розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим
особам, відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості,
що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК
України, зокрема це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності
заборгованості особи, якій належать кошти. При розгляді такої заяви судам
необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим рішенням. За
відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо
наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини
відсутності пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника
до особи, яка має заборгованість перед ним.
Водночас спірність
заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням
кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи
сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на
момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 ГПК України боржник мав
заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи
була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було
невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого
звернення (такий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 25.12.2024
у справі № 902/831/23).
Водночас остаточне рішення за результатами розгляду
заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 ГПК України, має бути
прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників
процесу. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові
Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.
ВИСНОВОК: Системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України «При виконавче
провадження» та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний
порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем
для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення
виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена 19 червня 2025
року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у
справі №
910/4997/24 (ЄДРСРУ № 128240345).
Матеріал по темі: «Правові наслідки завершення виконавчого провадження»
Теги: виконавче провадження, арешт
майна, повернення виконавчого документу, скасування арешту, стягнення,
виконання судового рішення, виконавчий напис, відповідальність виконавців,
знищення справи, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар