Адвокат Морозов (судовий захист)
Порядок та особливості стягнення податкового боргу з
державного або комунального підприємства
02 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 140/10454/24, адміністративне провадження №
К/990/12698/25 (ЄДРСРУ № 128581009)
досліджував питання щодо особливостей стягнення податкового боргу з державного
або комунального підприємства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового
кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - це сума
узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у
встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку,
визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16
ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки
та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім
випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно
обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку
зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що
подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума
грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник
податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що
настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим
Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим
Кодексом.
Порядок стягнення податкового боргу платників
податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 ПК України.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що орган
державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави
заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом
стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -
шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків
провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення)
такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Отже, право на
стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого
органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові
податків податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20
ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення
коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках,
обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
У свою чергу, у пункті 96.2 статті 96 ПК України
визначено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в
податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації,
у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого
платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних
торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України
може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган
зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого
належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок
коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери
управління якого належить такий платник податків;
- досудову санацію такого платника податків за рахунок
коштів державного бюджету;
- ліквідацію такого платника податків та призначення
ліквідаційної комісії;
- виключення платника податків із переліку об`єктів
державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з
метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством
України.
Пунктом 96.3 статті 96 ПК України передбачено, що
відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень
надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня
направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений
цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог
контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про
звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу
місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне
(комунальне) підприємство або його майно.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку
про те, що статтею 95 ПК України встановлено загальний порядок погашення
заборгованості платників податків, який
застосовується для всіх без винятку платників податку (серед іншого, державних
або комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів,
які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового
стягнення податкового боргу, а саме: 1) стягнути кошти, які перебувають у
власності боржника, 2) а в разі їх недостатності - здійснити заходи щодо
продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.
Регламентований статтею 96 ПК України особливий
порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій
стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.
Це випливає із зазначеного у статті 96 ПК України
формулювання, яке прямо встановлює передумову для її застосування, а саме - у
разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна
відповідного державного або комунального підприємства, не покриває суму
податкового боргу.
Тобто законодавець презюмує, що на момент застосування
спеціального механізму, визначеного статтею 96 ПК України, контролюючим органом
вже було здійснено заходи, передбачені статтею 95 цього Кодексу, зокрема,
стягнуто наявні кошти та звернуто стягнення на майно підприємства, яке
перебуває у податковій заставі, проте ці заходи виявилися недостатніми для
повного погашення податкового боргу.
(!) Отже, застосування статті 96 ПК України є логічно наступною стадією
примусового стягнення податкового боргу, що має додатковий, субсидіарний
характер стосовно загального порядку, встановленого статтею 95 цього Кодексу.
Іншими словами, норми статті 96 ПК України
стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути
податковий борг безпосередньо з державного чи комунального підприємства у
порядку статті 95 цього Кодексу. У зв`язку з цим контролюючий орган
вимушений звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої
влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.
Так, положеннями статті 96 ПК України встановлено
особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств
перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити
контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового
боргу, а саме: 1) звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків
у банку; 2) отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок
майна; 3) провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
Якщо усі перелічені заходи не мали результатом
погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган
вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна)
органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник
податків, для погашення податкового боргу останнього.
Отже, визначена статтею 96 ПК України процедура
застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які
знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 цього Кодексу,
не призвела до погашення податкового боргу.
Таким чином, місцевий суд помилково застосував до
спірних правовідносин статтю 96 ПК України, оскільки позовна заява пред`явлена
не до органу місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває відповідач, а
безпосередньо до самого підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу.
Верховний Суд повторно акцентує увагу, що та
обставина, що боржником є державне чи комунальне підприємство, не означає, що
стягнення податкового боргу з такого платника податків має відбуватися виключно
за особливою процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України. А механізм,
передбачений статтею 96 ПК України, є лише додатковим способом погашення
податкового боргу такої категорії підприємств, оскільки держава або
територіальна громада має певні права, інтереси та обов`язки щодо таких
суб`єктів господарювання.
ВИСНОВОК: Норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий
орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з державного чи
комунального підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу.
Матеріал по темі: «Погашення податкового боргу в разі банкрутства-ліквідації платника податків»
ТЕГИ:
податкова застава, податковий борг, відчуження майна, податковий керуючий, опис
майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар