Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд:
встановлення земельного сервітуту (право
користування чужою земельною ділянкою)
01 липня 2025
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи №
463/11252/19, провадження № 61-7125св24 (ЄДРСРУ № 128595203) досліджував
питання щодо встановлення земельного сервітуту
(право користування чужою земельною ділянкою).
Згідно зі
статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої
діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному
законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право
приватної власності є непорушним.
Аналогічні
положення містяться у статті 321 ЦК України.
Статтею 98
Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного
сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на
обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного
сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої
встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження
нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника
земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За змістом
статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі
зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та
землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних
з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до
статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші
заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному
засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих
архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів
нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного
транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої
природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі
своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право
забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та
право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної
водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до
природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право
встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з
метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або
рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві)
сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі
(особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між
особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної
ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку,
встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК
України).
Відповідно до
статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу
прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої
особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не
може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут
встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Частина перша
статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право
володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною
ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови
земельної ділянки (суперфіцій).
Відповідно до
статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути
встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний
сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не
можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові
(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно
визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з
частиною першою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений
договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Статтею 404 ЦК
України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим
нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну
ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і
трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Отже, закон
вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї
власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому
необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким
іншим способом (див. висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08
грудня 2021 року у справі №
686/18456/18 від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20, від 13
березня 2023 року у справі №
297/363/18).
Тлумачення цих
норм свідчить про те, що умовою
встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.
Передумовою
звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення
сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої
планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій
щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до
іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту),
то у суду не має підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з
відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Зазначене
узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від
08.12.2021 року у справі №686/18456/18,
від 12.04.2022 року у справі №306/612/20,
від 01.02.2023 року у справі №345/4572/20.
ВИСНОВОК: Умовою встановлення
сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, разом з цим
передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ
вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про
це згоди із власником ділянки.
Матеріал по темі: «Передумова для встановлення земельногосервітуту за рішенням суду»
Теги: сервітут, встановлення сервітуту, користування чужим майном, потреби
власника земельної ділянки, неможливість задовольнити потреби, судова практика,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар