Адвокат Морозов (судовий захист)
Особливості та судова практика Верховного суду при
визначенні вартості матеріального збитку транспортного засобу при ДТП
02 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 369/15321/20, провадження
№ 61-5479св24 (ЄДРСРУ № 126485878) досліджував питання щодо особливостей та
судової практики Верховного суду при визначенні вартості матеріального збитку
транспортного засобу при ДТП.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова
компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у
встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю,
здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу
відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного
засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому
законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з
метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з
евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця
проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який
керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до
місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб
необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються
також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги
стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).
(!!!) Відповідно до
пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що
дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує,
зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших
легкових КТЗ.
У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно
використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному
режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо
складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають
корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ
експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4
таблиці 4.1 додатка 4.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної
майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового
страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2
відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний
майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи,
розрахованої за правилами цього підпункту(пункт 12.1. статті 12 Закону
№1961-IV).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані
збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена
договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04
липня 2018 року у справі №
755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц неодноразово звертала
увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної
страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту
страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного
відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у
відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.
Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну
відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового
відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним
правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром
шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, визначаючи розмір майнової шкоди,
спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням його
автомобіля, суд першої інстанції помилково взяв до розрахунку вартість
відновлювального ремонту, оскільки у даному випадку розмір майнової
шкоди суд повинен був вираховувати із
суми, що є вартістю матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого КТЗ,
оскільки відшкодуванню у даному випадку підлягає саме різниця між отриманим
позивачем страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, а не
відновлювальним ремонтом.
При цьому стягнення з відповідача на користь позивача
різниці між отриманим позивачем страховим відшкодуванням та вартістю
відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу буде поліпшенням
стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, що існував до ДТП. Між тим,
автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що
підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного
автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за
рахунок відповідача, що не передбачено законом.
(!!!) Так, у
відповідності до ст.22 ЦК України, відшкодуванню підлягають саме збитки, а не
вартість ремонту без урахування зносу, що також узгоджєуться із положеннями
ст.1192 ЦК України.
У відповідності до приписів статті 22 ЦК України
збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення
свого порушеного права (тобто реальні збитки).
При цьому приписи статті 1192 ЦК України передбачають,
що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той
стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до ДТП). Тобто, таке
відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який
існував до ДТП. Між тим, якщо автомобіль мав певний знос, у тому числі й
його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде
поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим
збагаченням його власника за рахунок відповідача.
Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних
транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України
від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що
вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального
ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ
(п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).
Як вже зазначалося, відповідно до статей 22, 1192 ЦК
України, власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме
матеріального збитку, вартість якого визначається саме із урахуванням зносу
складників транспортного засобу. Оскільки заміна таких складників зношеного
транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до
порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі
станом до, у даному випадку, ДТП. Тому правових підстав для стягнення на
користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального
збитку, немає.
Отже, у методиці товарознавчої експертизи та оцінки
колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як
сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта
фізичного зносу складників КТЗ, а власник пошкодженого майна має право на
відшкодування саме матеріального збитку. Вартість такого збитку визначається
саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу, оскільки
заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не
поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника
транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку,
ДТП. Тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача будь-яких
сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку.
Таким чином, ураховуючи виплачену страховиком
потерпілому суму страхового відшкодування (з урахуванням франшизи та
коефіцієнту фізичного зносу), з відповідача підлягає стягненню різниця між
фактичним розміром шкоди (матеріальним збитком) і страховою виплатою (страховим
відшкодуванням).
Якщо для відновлення пошкодженого у
дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом
заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором
обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не
повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного
зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Разом з тим, власник пошкодженого внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у
повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність
заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не
вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у
разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком,
то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала
шкоду, у загальному порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах
Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18, від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, від 24
червня 2019 року у справі №562/2018/16-ц,
від 17 жовтня 2019 року №439/1356/16-ц,
від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц,
від 21 жовтня 2019 року у справі №331/2414/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі №758/2874/16-ц, від 13
листопада 2019 року у справі №212/2534/16-ц.
Є і зворотня судова практика, зокрема Верховний Суд
України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є
стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням
заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу)
та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості
відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей,
що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок
з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від
страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладено Верховним Судом у
постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, від 22.04.2020, у справі №756/2632/17, від
22.04.2021 у справі №759/7787/18,
від 11.08.2021 у справі №554/8473/19.
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з
урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного
зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі
вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу
деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав
страховий випадок.
Вказана позиція підтверджується постановою Верховного
Суду від 25.11.2019 у справі №761/41395/16-ц.
Матеріал по темі: «Хто
зобов`язаний сплатити при ДТП різницю між фактичним розміром шкоди та страховою
виплатою?»
Теги: ДТП, дорожньо – транспортна пригода, возмещение,
взыскание, ответственность, страховка, договір страхування, обязанность,
страховщик, полис, КАСКО, договор, регресс, суброгация, суд, защита, позов,
иск, обжалование, выплаты, страховой случай, франшиза, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар