Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний Суд: відкриття провадження у справі про
банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової податкової
перевірки банкрута
04 вересня 2024 року Верховний Суд у складі палати
для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в рамках
справи № 908/2504/22 (ЄДРСРУ
№ 122428661) досліджував питання щодо наслідків відкриття провадження у справі
про банкрутство як безумовної підстави для проведення позапланової податкової
перевірки банкрута.
Відповідно до Положення про Державну податкову службу
України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019
№227, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади,
діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну
політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування.
Відповідно до правового висновку, що викладений у
наведеній постанові Верховного Суду від 31.08.2022 № 921/574/20, відокремлений підрозділ ДПС
України є органом виконавчої влади й може бути стороною в судовому процесі.
Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави
проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7
пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка
здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру
реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи
або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного
представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі
іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання
банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника
податків.
ВАЖЛИВО: Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною
підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно із
приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Суб`єктом документальної перевірки з боку
контролюючого органу також може бути платник податку, щодо якого відкрито
провадження у справі про банкрутство (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК
України), за деякими особливостями у правовому регулюванні, що настають для
такого платника податку з відкриттям провадження у справі про банкрутство та
визнанням юридичної особи-боржника банкрутом.
У межах проведення такої перевірки у платника податку
виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у
повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки;
такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2
статті 85 ПК України).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи
контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином
завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших
документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування,
несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії
повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та
скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів
повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не
пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4
статті 85 ПК України).
(!) Крім того,
податковий орган має право звертатися до суду із заявою про вилучення
оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у
випадках, передбачених цим Кодексом (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК
України).
Документальною перевіркою вважається перевірка,
предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати
усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного
та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі
органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового
договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та
яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової,
статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського
обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які
використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з
нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а
також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом
документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок
інших платників податків.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є
зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених
законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання
щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на
загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор -
юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений
відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення
погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень,
та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до
боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли
до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не
забезпечено заставою майна боржника.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів
у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей
виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами
Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці
питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у
справі про банкрутство.
Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок
доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено
на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є
вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог
кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам
належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України),
достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Відтак, кінцевою метою здійснення перевірки
контролюючим органом в порядку підпункту
78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне
формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито
провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть
бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення
недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, що суперечить меті та
принципам процедур банкрутства.
При цьому, слід зауважити, що відповідно до пункту
184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку, яка
проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у
разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи -
банкрута.
Тобто, юридична особа втрачає статус платника
податків, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута.
Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за
результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося
майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу
про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається
державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної
особи - банкрута, а також власнику майна.
Ліквідація боржника - це
припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного
господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у
справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих
процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом
виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є
підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором
всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо
виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд
приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства
передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході
ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора
і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної
процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання
звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх
проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є
здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при
цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного
здійснення.
Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ,
що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням
ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у
відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації
боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо
виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також,
його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської
заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського
суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від
27.10.2020 у справі №
28/29-б-43/212-2012).
Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту
ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки
встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог
кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури,
але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі
про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду
необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.
ВИСНОВОК: Отже, відкриття провадження у справі про банкрутство є
безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків
згідно із приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Матеріал по
темі: «Кредиторські
вимоги податкового органу у справі про банкрутство»
Теги: банкрутство, кредитор,
кредиторські вимоги, ліквідатор, ухвала суду, державна податкова служба,
контролюючий орган, фіскальна служба, оскарження рішень у справі про
банкрутство, боржник, оскарження, визнання боржника банкрутом, учасник, сторона
по справі, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар