Адвокат Морозов (судовий захист)
Наслідки відчуження нерухомого майна в той час, коли у
Державному реєстрі речових прав відсутній запис про його обтяження іпотекою
банку
11 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 757/46889/20-ц,
провадження № 61-8747св24 (ЄДРСРУ № 122935846) досліджував питання щодо
наслідків відчуження нерухомого майна в той час, коли у Державному реєстрі
речових прав відсутній запису про його обтяження іпотекою банку.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про
іпотеку», частини першої статті 572 ЦК
України та частини першої статті 575 ЦК України іпотека - це вид
забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у
володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право
в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати
задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 17 Закону
України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного
зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета
іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності
на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати)
переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо
предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля
(споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки
не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про
припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому
законодавством порядку.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у
разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки
від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи
правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого
майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про
обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет
іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його
обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до
набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що
цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності
учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку
інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь
та совість.
У частині другій статті 328 ЦК України встановлено
презумпцію правомірності набуття права власності, за якою право власності на
конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в
судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена
законом.
Тобто факт неправомірності набуття права власності,
якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття
права власності передбачає його законність і добросовісність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15
червня 2021 року у справі №
922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено: «7.21. З огляду на наведені
у постанові мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата
Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її
висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також
від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від
16 вересня 2015 року у справі №
6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,
викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня
2019 року у справі №
643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц. Означена
конкретизація висновків полягає у такому: скасоване судове рішення не породжує
жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по
собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати
недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є
підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи
припинилися на підставі відповідного рішення; - виключення відомостей про право
іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не
правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього
рішення; - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного
реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки.
Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного
реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої,
оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час
відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - запис про іпотеку не
може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється
державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених
законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права
іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на
нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці
відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень,
набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та
обтяжень (див.: пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня
2019 року у справі №
922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки
припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про
звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; при вирішенні
таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які
можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за
відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».
Тобто, у постанові Великої Палати Верховного Суду від
15 червня 2021 року у справі №
922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду
доволі чітко зазначила, що добра совість враховується при набутті права на
майно. Відсутність в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме
майно або їх обтяжень зумовлює такий суровий наслідок для іпотекодержателя, як
припинення права іпотеки (див.: постанову Верховного Суду від 18 вересня
2024 року у справі №
760/28654/18 (провадження № 61-13639св23) та інші).
Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка
передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно
(близькі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного
Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)).
(!!!) Важливо також
перевірити добросовісність насамперед набувача цього майна, у тому числі те, чи
знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження
належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи -
стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як
зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність
розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (див.: постанова
Верховного Суду від 27 травня 2020 року
у справі № 641/9904/16-ц (провадження
№ 61-22378св19)).
Не може вважатися добросовісною особа, яка придбаває
майно на підставі правочину, якщо вона знала чи могла знати про існування обтяжень
речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, а
також знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (близькі за
змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22
червня 2021 року у справі №
200/606/18 (пункт 61)).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у
власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на
відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх
наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права
інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно
покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких
прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав
інших осіб та обтяжень (див.: пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19)).
ВИСНОВОК: Якщо відчуження
нерухомого майна вчинено у той час, коли у Державному реєстрі речових прав не
було запису про його обтяження іпотекою банку, а покупець довів добросовісність
набуття ним спірного майна, натомість відповідач іншого не довів, то покупець
набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та
обтяжень.
Матеріал по темі: «Судовий
збір за позовними вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно»
Теги: іпотека, ипотека, звернення
стягнення на предмет іпотеки, письмова вимога, повідомлення іпотекодателя,
позасудовий спосіб, боржник, стягнення іпотеки, грошовому вираженні, вартість
майна, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар