Адвокат Морозов (судовий захист)
Особливості розпорядження об`єктом спільної власності
(часткової чи сумісної) та ефективний спосіб судового захисту
08 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 757/12703/19, провадження
№ 61-9735св24 (ЄДРСРУ № 122908227) досліджував питання щодо особливостей розпорядження
об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) та ефективний спосіб
судового захисту при зверненні до суду.
Поняття, зміст права власності та його здійснення
закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК
України, аналіз яких свідчить, що право власності особа здійснює незалежно від
волі інших осіб, його зміст становлять правомочності власника з володіння,
користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам
рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від
порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно
розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності
(часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності
двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності
(спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК
України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються
ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання
майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх
співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на
вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає
нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена
письмово і нотаріально посвідчена.
20 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 712/3590/22, провадження
№ 61-14297св23 (ЄДРСРУ № 117890701) досліджував питання щодо, наявності
письмової згоди іншого з подружжя, як свідчення про придбання майна за спільні
кошти у спільну сумісну власність.
Так, аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень
свідчить, що в практиці Касаційного цивільного суду сформувалося два підходи
щодо застосування статті 65 СК України:
(а) наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя
договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, не
свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність,
оскільки письмова згода необхідна при розпорядженні таким майном, а не на його
придбання;
Зокрема постанови Верховного Суду у складі
колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня
2020 року у справі №
127/16354/17 (провадження № 61-5698св19) та у постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від
22 травня 2019 року у справі №
523/8319/14-ц (провадження № 61-38040св18).
(б) наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя
договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про
придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки
згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за
спільні кошти подружжя.
Зокрема постанови Верховного Суду у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року
у справі № 161/8116/19
(провадження № 61-22259св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої
судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 357/9482/21 (провадження
№ 61-12596св22).
Спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час
шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності
незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення
домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку
та/або доходу (стаття 60 СК України). Дружина, чоловік розпоряджаються майном,
що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою
другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом
про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без
її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Також частиною першою статті 70 СК України
встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної
власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не
визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми сімейного права визначають не тільки
право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх
часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання
від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (див.
постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).
(!!!) Разом з тим, з
метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми
цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та
четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення
одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або)
державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з
подружжя має бути подана письмово.
Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного
з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного
подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на
відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди
іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить
про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження
подружнього майна.
Тобто відсутність згоди одного зі співвласників
(колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою
визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним
майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з
подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про
застосування наслідків недійсності правочину.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений
одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого
співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин,
необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК України).
Вирішуючи питання ефективності способу захисту
порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору
недійсним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у
справі № 125/2157/19
(провадження № 14-40цс21) виснувала, що пред`явлення позову стороною договору
або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору
є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов
заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено,
майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом
визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу
майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому
підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором
(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі
№ 916/2813/18 (пункт
8.67)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня
2024 року у справі №
523/14489/15 зазначила, що сама по собі відсутність письмової згоди
одного з подружжя на відчуження спільного сумісного майна не є достатньою
підставою для визнання відповідного правочину недійсним. Необхідно, щоб той з
подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та кінцевий набувач -
контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема щоб кінцевий
набувач знав чи за обставинами справи не міг не знати про те, що майно належить
подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав
договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
ВИСНОВОК:
1) Існування презумпції згоди одного з подружжя на
укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна;
2) Втім згода співвласників на вчинення правочину щодо
розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально
посвідчена;
3) Пред`явлення позову стороною договору або іншою
особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є
ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов
заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових
прав та/або частки в спільному майні подружжя.
Матеріал по темі: «Згода
подружжя зафіксована в договорі купівлі-продажу нерухомого майна»
Теги: шлюб,
поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації шлюбу, раздел
имущества, спільна сумісна власність, продавець, покупатель, подружжя,
нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом, згода іншого із подружжя,
відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар