Врахування курсових різниць за операціями з позик в іноземній валюті

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Оподаткування курсової різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України

05 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 812/399/18, касаційне провадження № К/990/17679/23 (ЄДРСРУ № 122814454) досліджував питання щодо врахування курсових різниць за операціями з позик в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу інших операційних доходів, зокрема, включається дохід від операційних курсових різниць.

За правилами пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інших операційних витрат включаються, з поміж іншого, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

За правилами пункту 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

За визначенням, наведеним у пункті 4 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», господарською одиницею за межами України є дочірнє, асоційоване, сумісне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, що знаходиться та здійснює господарську діяльність за межами України.

(!) Таким чином, господарською одиницею за межами України в розумінні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» є певний структурний підрозділ (філія, представництво) або підпорядковане підприємство: дочірнє; асоційоване; спільне.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), асоційоване підприємство - це підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією (пункт 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91).

(!!!) Отже, господарською одиницею за межами України (в частині асоційованого підприємства) може вважатися виключно підприємство, що створене за рахунок інвестицій українського платника та фактично контролюється і є залежним від такого платника (наявний факт суттєвого впливу), а не навпаки.

Натомість, наявність у юридичної особи-резидента України пов`язаних осіб (засновників, власників корпоративних прав) не означає наявності у такого платника господарської одиниці за межами України.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 19 березня 2021 року у справі № 640/3467/19, від 31 травня 2021 року у справі № 540/356/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 826/17777/18, від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19.

Другий обов`язковий критерій для застосування пункту 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» при відображенні курсових різниць це впевненість, що погашення такого зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.

Водночас ні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», ні жоден інший нормативний акт не містить деталізації формулювання «найближча перспектива», тобто під цим терміном не мається на увазі певний конкретний період часу.

В постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 640/3949/19 Верховний Суд зазначив, що поняття найближчої перспективи не закріплено в законодавстві, а тому, з урахування презумпції правомірності рішень платника податку, питання про те, який проміжок часу для платника є найближчою перспективою вирішується безпосередньо платником на власний розсуд.

ВИСНОВОК: по-перше: Якщо на момент проведення податкової перевірки строк повернення платником позики за договором не настав, то це повністю спростовує висновки фіскального органу, що погашення  такої заборгованості не планується в найближчій перспективі; по-друге: питання про те який проміжок часу для платника є найближчою перспективою повернення позики вирішується безпосередньо останнім на власний розсуд; по-третє: за таких умов платник правомірно здійснює віднесення сум нарахованих курсових різниць до складу витрат та не має обов`язку відображати суми нарахованих різниць у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході.

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Дисконтування кредиторської заборгованості по договору позики»

 

 

 

 

Теги: дисконт, дебіторська заборгованість, кредиторка, дисконтування, податкові перевірки, донарахування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Дисконтування кредиторської заборгованості по договору позики

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: дисконтування кредиторської заборгованості в рамках договору позики

21 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/9281/19, касаційне провадження № К/9901/4776/20 (ЄДРСРУ № 111692410) досліджував питання щодо дисконтування кредиторської заборгованості в рамках договору позики.

Відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За загальним правилом для цілей бухгалтерського обліку отримана поворотна фінансова допомога є зобов`язанням (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 - далі П(С)БО 11) та враховуючи те, що вона підлягає погашенню грошовими коштами, таке зобов`язання є фінансовим інструментом (фінансовим зобов`язанням) (пункт 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року № 559 - далі П(С)БО 13).

У взаємозв`язку з викладеним, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з визначеними поняттями у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно із пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 П(С)БО 13 передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами (пункт 31 П(С)БО 13).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно із пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (далі - П(С)БО 28) теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

За приписами пункту 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Як вже зазначалося вище, згідно з П(С)БО 11 зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

(!!!) В свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договором позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19, від 04 грудня 2019 року у справі №826/16321/18 та від 20 січня 2022 року Верховний суд  у справі № 160/6107/19 (ЄДРСРУ № 103028095).

Верховний Суд також вважає помилковими твердження, що позика, отримана товариством за відповідним договором є короткостроковою, оскільки сторонами погоджено можливість дострокового її погашення.

ВИСНОВОК: Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства вбачається, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються лише на довгострокові зобов`язання.

 

Матеріал по темі: «Дисконт кредиторської заборгованості»

 

 

Теги: дисконт, дебіторська заборгованість, кредиторка, дисконтування, податкові перевірки, донарахування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Дисконт кредиторської заборгованості

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Проведення дисконтування кредиторської заборгованості у разі пролонгації договору позики

20 січня 2022 року Верховний суд  у справі № 160/6107/19 (ЄДРСРУ № 103028095) відповідаючи на питання: «Чи змінює неодноразова пролонгація зобов`язань статус поворотної фінансової допомоги з поточної на довгострокову за умов, якщо первісний строк погашення такої заборгованості був меншим, ніж 12 місяців, та кожна окрема додаткова угода продовжувала строк погашення менше, ніж на 12 місяців після дати балансу?» зробив висновок, що позикові кошти спочатку обліковуються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат, понесених на проведення операції, а надалі обліковуються за амортизаційною вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 Наказу №34 трансформація фінансової звітності у звітність за міжнародними стандартами визначається як сукупність процедур перетворення фінансової інформації, яка має визначені у відповідності з П(С)БО параметри, у фінансову інформацію на підставі якої складається звітність за Міжнародними стандартами. Трансформація включає аналіз балансу (ф.№1), який відповідає вимогам П(С)БО, та внесення до нього необхідних коригувань для забезпечення подання інформації у повній відповідності з МСФЗ.

За змістом приписів абзацу другого пункту 3 наказу №34 короткострокова/довгострокова класифікація активів (зобов`язання) класифікується як поточна, якщо планується його реалізація (погашення), або якщо планується його продаж чи використання протягом 12 місяців після звітної дати. Інші активи (зобов`язання) класифікують як довгострокові. Фінансові інструменти класифікуються виходячи з очікуваного строку їх корисного використання.

У пункті 13 "Позикові кошти" Наказу №34 передбачено, що позикові кошти спочатку обліковуються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат, понесених на проведення операції, а надалі обліковуються за амортизаційною вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Будь-яка різниця між сумою надходжень (за вирахуванням витрат на проведення операції) та вартістю погашення визначається у прибутку або збитку протягом періоду, на який було залучено позичкові кошти, з використанням методу ефективної процентної ставки. Позикові кошти класифікуються як поточні зобов`язання за винятком випадків, коли підприємство має безумовне право відстрочити зобов`язання, щонайменше на 12 місяців після звітної дати. Позикові кошти, визнані у фінансових звітах, включають банківські кредити, небанківські позикові кошти та кредиторську заборгованість перед поручителями. Небанківські позикові кошти - це аванси, отримані, які по суті, є безвідсотковим фінансуванням, наданим клієнтами підприємству.

Пунктом 14 "Кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість (фінансові зобов`язання)" Наказу №34 передбачено, що кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість нараховується, коли контрагент виконує свої зобов`язання за договором. Надалі інструменти з фіксованим терміном погашення переоцінюються за амортизаційною вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.

Параграф 36 МСБО 1 "Подання фінансової звітності" передбачає, що суб`єкт господарювання подає повний комплект фінансової звітності (включаючи порівняльну інформацію) як мінімум щороку.

Як правило, суб`єкт господарювання послідовно складає фінансову звітність за період тривалістю в один рік. Однак з практичних причин деякі суб`єкти господарювання вважають за краще звітувати, наприклад, за період у 52 тижні. Цей Стандарт не забороняє таку практику (параграф 37 МСБО 1 "Подання фінансової звітності").

Згідно з параграфом 60 МСБО 1 "Подання фінансової звітності" суб`єкт господарювання подає поточні та непоточні активи і поточні та непоточні зобов`язання як окремі класифікації у своєму звіті про фінансовий стан відповідно до параграфів 66- 76, за винятком випадків, коли подання, що базується на ліквідності, надає інформацію, що є обґрунтованою та більш доречною. У разі такого винятку, суб`єкт господарювання подає всі активи та зобов`язання у порядку їхньої ліквідності.

Відповідно до параграфу 61 МСБО 1 "Подання фінансової звітності" незалежно від прийнятого методу подання, суб`єкт господарювання розкриває суму, що очікується до відшкодування або погашення через більш ніж дванадцять місяців, для кожного рядка активів та зобов`язань, яка об`єднує суми, що очікуються до відшкодування або погашення протягом:

1.      a) не більше дванадцяти місяців після звітного періоду та

б) через більш ніж дванадцять місяців після звітного періоду.

За правилами параграфу 69 МСБО 1 "Подання фінансової звітності" суб`єкт господарювання класифікує зобов`язання як поточне, якщо:

а) він сподівається погасити це зобов`язання в ході свого нормального операційного циклу;

б) він утримує це зобов`язання в основному з метою продажу;

в) зобов`язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;

г) він не має безумовного права відстрочити погашення зобов`язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду (див. параграф 73). Умови зобов`язання, які можуть, за вибором контрагента, привести до його погашення через випуск інструментів власного капіталу, не впливають на його класифікацію.

Суб`єкт господарювання повинен класифікувати всі інші зобов`язання як непоточні.

Деякі поточні зобов`язання (такі як торговельна кредиторська заборгованість і деякі нарахування заробітної плати працівників та інших операційних витрат) складають частину робочого капіталу, який використовується у звичайному операційному циклі суб`єкта господарювання. Такі операційні витрати класифікуються як поточні зобов`язання, навіть якщо вони підлягають погашенню через більш ніж дванадцять місяців після кінця звітного періоду. Такий самий нормальний операційний цикл застосовується до класифікації активів та зобов`язань суб`єкта господарювання. Якщо нормальний операційний цикл суб`єкта господарювання не можна чітко ідентифікувати, припускається, що його тривалість становить дванадцять місяців (параграф 70 МСБО 1 "Подання фінансової звітності").

Відповідно до параграфу 72 МСБО 1 "Подання фінансової звітності" суб`єкт господарювання класифікує свої фінансові зобов`язання як поточні, якщо вони підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду, навіть якщо:

а) початковий строк був періодом, довшим за дванадцять місяців;

б) угоду про рефінансування або зміну графіка платежів на довгостроковій основі здійснено після звітного періоду та до затвердження фінансової звітності до випуску.

Згідно з параграфом 73 МСБО 1 "Подання фінансової звітності" якщо суб`єкт господарювання очікує та має намір рефінансувати зобов`язання або перенести його на пізнішу дату принаймні на дванадцять місяців після звітного періоду, згідно з існуючою кредитною угодою, він класифікує зобов`язання як непоточне, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду. Проте, коли рефінансування зобов`язання або його перенос на пізнішу дату виконується не за бажанням суб`єкта господарювання (наприклад, немає угоди про рефінансування), можливість рефінансування не береться до уваги та зобов`язання класифікується як поточне.

З аналізу наведених вище положень МСБО 1 "Подання фінансової звітності" слідує, що суб`єкт господарювання повинен класифікувати наявні у нього фінансові зобов`язання як поточні та непоточні. Критерієм віднесення зобов`язань до поточних, зокрема, є обов`язок погашення такого зобов`язання протягом дванадцяти місяців після звітного періоду. За загальним правилом, такий період становить один рік. Водночас, якщо суб`єкт господарювання має безумовне право відстрочити погашення зобов`язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду, таке зобов`язання підлягає класифікації як непоточне.

Разом з тим, висловлений Верховним судом у справі №640/4003/19 загальний підхід до обов`язковості встановлення дати, з якої слід відліковувати термін погашення фінансового зобов`язання як довгострокового чи короткострокового, колегія суддів вважає прийнятним і у разі застосування платником податків міжнародних стандартів фінансової звітності з огляду на подібність правового регулювання в цій частині.

Отже, для вирішення аналогічного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19 та від 04 грудня 2019 року у справі №826/16321/18.

Таким чином, платник податків як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності, з урахуванням того, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, не зобов`язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно. В свою чергу, контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки такому платнику податків (який керується виключно національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку) щодо методики, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції (10 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи  №160/6203/20, адміністративне провадження № К/9901/5694/21).

ВИСНОВОК: Верховний суд у досліджуємій справі вказав, що установлюючи на підставі відповідної фінансової звітності обраного суб’єктом господарювання методу оцінки фінансового зобов’язання у вигляді поворотної фінансової допомоги, помилковим є застосування до спірних правовідносин приписів Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 37 «Забезпечення: умовні зобов’язання та умовні активи».

Позикові кошти спочатку обліковуються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат, понесених на проведення операції, а надалі обліковуються за амортизаційною вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.

Матеріал по темі: «Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юрособи за межі України»

 

Теги: дисконт, дебіторська заборгованість, кредиторка, дисконтування, податкові перевірки, донарахування, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов