Верховний суд вказав на
підстави виселення з гуртожитків з надання іншого житлового приміщення
18
жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
521/13774/18, провадження № 61-2243св20 (ЄДРСРУ № 100359469) досліджував
питання щодо підстав виселення з гуртожитку.
Відповідно
до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює
умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у
власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту,
житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за
доступну для них плату відповідно до закону.
Право
на житло - одне з найважливіших соціально-економічних прав громадян України,
оскільки воно стосується основ життя людини.
У
постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 24 вересня 2020 року
в справі № 725/5098/17 (провадження №
61-23360св19) наголошено, що «житло» має самостійне поняття, яке не залежить
від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне
приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 ст. 8 Конвенції «Про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року», залежатиме від фактичних обставин, а
саме існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем.
Згідно
з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений
із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим
приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Аналогічного
висновку дійшов у своїй постанові Верховний суд у справі № 592/345/17 від 25.08.2020 року.
Відповідно
до статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична
особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків,
встановлених законом.
Згідно
з частиною четвертою статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена
або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених
законом.
За
змістом статті 6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення
призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для
використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і
гуртожитків.
Відповідно
до частини першої статті 127 ЖК Української РСР для проживання робітників,
службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або
навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Порядок
надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами
законодавства України (частина перша статті 128 ЖК Української РСР).
Відповідно
до пунктів 9-10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою
Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (далі -
Положення), жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням
адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або
іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і
комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку
адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові
спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану
жилу площу.
(!!!) Громадяни, які проживають у приміщеннях, що
перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані
приміщення своїх неповнолітніх дітей (пункт 17 Положення).
Порядок
та правові підстави виселення з гуртожитків визначені статтею 132 ЖК
Української РСР.
Відповідно
до частини першої статті 132 ЖК Української РСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за
строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у
навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без
надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано
у зв`язку з роботою чи навчанням.
Інших працівників підприємств, установ, організацій, які
поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання
іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за
порушення трудової дисципліни або вчинення злочину (частина
друга статті 132 ЖК Української РСР).
Згідно
з частиною третьою статті 132 ЖК Української РСР осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті,
що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті
125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Матеріал по темі: «Виселення мешканців з гуртожитку у зв’язку із його аварійністю»
Немає коментарів:
Дописати коментар