Підстави та умови
застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною
особою
07
жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/12803/18
(ЄДРСРУ № 100214041) досліджував питання щодо підстав та умов застосування
відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.
Згідно
із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган
або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону
виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи,
добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу
юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих
документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо
представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними
юридичній особі.
Також
статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи
відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування
збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями
(бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
-
діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими
повноваженнями;
-
діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього
погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій,
встановленої установчими документами товариства;
-
діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження
або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій,
встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання
процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну
інформацію;
-
бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити
певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
-
іншими винними діями посадової особи.
У
разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх
відповідальність перед товариством є солідарною.
Цими
положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи
(посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи,
діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також
відповідальність за їх порушення.
Верховний
Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №
910/21493/17 зазначив, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу
України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не
лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на
положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між
господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи
генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись
не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими
документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від
імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без
дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю
чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних
рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного
Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.
Наведене
відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації
економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні
фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення
(діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо
часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності
(уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності
підприємства лише в інтересах останнього).
Головною
метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку
підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести
до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.
Таким
чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України слід оцінювати не
лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень
законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже
навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та
установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути
добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Вирішуючи
питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з
презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її
рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були
виконані належним чином.
Водночас
спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про
неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач
зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства (Така правова позиція
викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
Слід
також враховувати, що субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства
за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними
цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним
цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує
можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку
частини 5 статті 41 Закону про банкрутство з наявністю вироку у кримінальній
справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального
правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про
банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення. Така
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15.
Предмет доказування при доведенні до банкрутства:
-
втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки). Збитки вимірюються
розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів.
-
вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси,
загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур.
-
різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
-
дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які
відповідальні за їх здійснення.
-
вина/відсутність вини конкретних осіб.
Критерії доказування:
Верховний
Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №
910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15,
від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від
10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов
правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх
обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та,
відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної
відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського
кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства
та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство
(статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність
конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до
банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається
субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин
щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:
1)
вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких
активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення
кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на
вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через
відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових
ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення
дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами
внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;
2)
прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення
майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника
заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх
отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету -
ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);
3)
прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення
дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в
один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком
часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з
виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та
перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Верховний
Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність
суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет
покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду
слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків
підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу
України).
З
наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини
його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини
керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти
дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення
субсидіарної відповідальності) при наявності обставин недостатності повного
погашення кредиторської заборгованості банкрута (29 вересня 2021 року Верховний Суд у складі суддів
Касаційного господарського суду в рамках справи №
904/7679/15 (ЄДРСРУ № 100270886).
Матеріал по темі: «Солідарна відповідальність керівника та засновника боржника ТОВ»
Теги:
солідарна відповідальність керівника боржника, солідарна відповідальність
засновника ТОВ, субсидіарна відповідальність учасників ТОВ, відповідальність
директора, учасник ТОВ, банкрутство, ліквідація, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар