Антиконкурентні
узгоджені дії в тендерній процедурі є порушенням законодавства про захист
економічної конкуренції
25 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду в рамках справи №
910/1943/20 (ЄДРСРУ № 95841685) досліджував питання щодо оскарження
рішення антимонопольного комітету з питань економічної конкуренції між
учасниками тендерної процедури.
Статтею 1 Закону №2210-III визначено, що економічна конкуренція
(конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття
завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання,
внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між
кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може
визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до статті 5 Закону №2210-III узгодженими діями є
укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття
об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена
конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.
За приписами пункту першого статті 50 Закону №2210-III
антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної
конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2210-III, антиконкурентними узгодженими діями є
узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи
обмеження конкуренції.
Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III
встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії,
які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Отже, враховуючи положення статті 5, частини першої та
пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III, антиконкурентна узгоджена поведінка може
виражатися у будь-якій формі.
Верховний суд виходить з того, що для кваліфікації дій
суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковою
умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків,
порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів
чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження
конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну
конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є
підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6
Закону. Отже, для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної
конкуренції вчиненим достатнім
є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання
погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема
шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з
тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час
конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через
узгодження поведінки конкурсантами).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах
Верховного Суду: від 13.03.2018 зі справи №924/381/17,
від 12.06.2018 зі справи №922/5616/15,
від 18.10.2018 зі справи №916/3214/17, від
18.12.2018 зі справи №922/5617/15, від
05.03.2020 зі справи №924/552/19, від
11.06.2020 зі справи №910/10212/19, від
22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від
05.08.2018 зі справи №922/2513/18, від
07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від
02.07.2020 зі справи №927/741/19, від
15.12.2020 зі справи №910/2025/20 стосовного
того, що змагальність
учасників конкурентних процедур ґрунтується на непевності щодо інших
учасників та їх поведінки, що зумовлює необхідність кожним з учасників
пропонування кращих умов за найнижчими цінами.
Для визнання органом АМК порушення законодавства про захист
економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності
наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну
поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної
документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з
учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури
закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення
результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгоджена поведінка учасників торгів не
відповідає суті конкурсу.
Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю
інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи
статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає
самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок
готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.
Близька за змістом правова позиція викладена у низці
постанов Верховного Суду, у тому числі від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи №922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19.
Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що
господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ
щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які
стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить
здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини
другої статті 86 ГПК, зокрема, досліджувати
також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.
Тобто питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має
досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів,
з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.
Близька за змістом правова позиція висловлена у низці
постанов Верховного Суду, в тому числі, в постановах Верховного Суду від
13.03.2018 у справі № 924/381/17, від
12.06.2018 у справі № 922/5616/15, від
18.10.2018 у справі № 916/3214/17, від
18.12.2018 у справі № 922/5617/15, від
05.03.2020 у справі № 924/552/19, від
11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від
22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від
05.08.2018 у справі № 922/2513/18, від
07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від
02.07.2020 у справі № 927/741/19 і
підстави для відступу від неї у справі №
910/4542/20 (ЄДРСРУ № 95780476), №
910/17985/19 (ЄДРСРУ № 95708092) та №910/17126/19
(ЄДРСРУ № 94656787) відсутні.
Закон №2210-III не ставить застосування передбачених ним
наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної
домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції".
Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє
матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому,
питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має
досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів,
з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок,
у відповідності до статті 86 ГПК України.
Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у
постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18,
від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від
05.08.2019 у справі №922/2513/18, в ухвалі
Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №
923/330/19.
ВИСНОВОК: Визначальною
характеристикою економічної конкуренції є змагання між суб`єктами
господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваги над іншими
суб`єктами господарювання.
При цьому означене змагання не залишає місця таким
обставинам як: надання будь-якої допомоги, оскільки така допомога збільшує
шанси того суб`єкта господарювання у змаганні, який цю допомогу отримує, по
відношенню до того суб`єкта, який таку допомогу надає; обмін інформацією під
час підготовки документації .
Матеріал по темі: «Юрисдикція спору про скасування рішення Антимонопольного комітету України»
Теги: АМКУ, Антимонопольний комітет України, скасування
рішення АМК, юрисдикційна підсудність, вимога в законі на підсудність,
незважаючи на субєктивний склад учасників, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар