Забезпечення позову
шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства у разі
заявлення позову немайнового характеру
29
березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/16800/20
(ЄДРСРУ № 95841666) досліджував питання щодо правомірність накладення арешту на
частку у статутному капіталі товариства
Предметом
касаційного перегляду була ухвала суду першої інстанції, залишена без змін
судом апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви про забезпечення
позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства.
Відповідно
до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього
Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення
позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він
звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною
1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що
позов забезпечується, зокрема:
- накладенням
арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають
передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною
іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або
передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші
зобов`язання;
- іншими
заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними
договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 137
Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім
арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають
бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно
до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що
виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити
загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати
ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які
прямо стосуються предмета спору; емітенту, зберігачу, депозитарію надавати
реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або
учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у
загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів
акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органам
державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження,
крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні
дії, що прямо стосуються предмета спору.
У
частині 9 статті 137 Господарського процесуального кодексу України закріплено,
що суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї)
товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної
вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може
постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на
внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Заходи
забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників)
господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною
дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або
корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина 10
статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Суди
попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового
характеру, в даному випадку має застосовуватись та
досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо
обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або
інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також
досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову
до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав,
зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового
провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у
складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у
справі № 910/1040/18 та постановах
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 № 916/3479/19, від 18.03.2020 № 904/2641/19, від 24.06.2020 № 902/1051/19, від 07.09.2020 № 904/1766/20 та від 09.09.2020 № 906/1336/19.
Отже,
при вирішенні питання про забезпечення позову за вимогами немайнового характеру
у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку
обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з
урахуванням:
-
розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення
позову;
-
наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом
позовної вимоги та їх співмірності;
-
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового
процесу;
-
наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та
інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу
забезпечення позову;
-
заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті
137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших
акціонерів (учасників) господарського товариства.
Слід
також відмітити, що наприклад заборона вчинення реєстраційних дій є одним
із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань" (зазначена правова позиція
викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18), однак вжиття таких заходів має бути
достатньо обґрунтованим та співмірним з предметом позову та обсягом прав
позивача, який звернувся до суду за захистом.
Такий
захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи
користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в
якій заявлено майнову вимогу.
Положення
Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських формувань" передбачають вчинення такої
реєстраційної дії як накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 5
пункту 2 частини 1 статті 25).
При
цьому, як зазначила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у
справі № 923/8876/16, вичерпний перелік способів захисту
учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з
додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. До таких,
зокрема належить: визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток
учасників у такому товаристві; стягнення (витребування з володіння) з
відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з
обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
ВАЖЛИВО: Тобто, такий спосіб забезпечення позову
як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися,
зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з
володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі
товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю.
Заходи
забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
Оскільки
позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то
такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з
предметом спору в цій справі.
Подібна
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20 (ЄДРСРУ №94362334).
ВИСНОВОК: Такий захід забезпечення позову, як
накладення арешту на майно ТОВ обмежує право особи користуватися та
розпоряджатися майном, тому може застосуватися виключно у справі, в якій
заявлено майнову вимогу.
Матеріал по темі: «Забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій відносно юрособи»
Теги:
ухвала про забезпечення позову, обеспечение иска, забезпечення позову,
определение суда про обеспечение иска, заява, обмеження, арешт, заборона,
відчуження, заходи зустрічного забезпечення, оскарження, обмеження прав,
судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар