Велика Палата Верховного
Суду вказала на різницю між відступленням права вимоги та факторингом
16
березня 2021 року в рамках справи № 906/1174/18,
провадження № 12-1гс21 (ЄДРСРУ № 96342866) Велика Палата Верховного Суду в
черговий раз досліджувала різницю між відступленням права вимоги та
факторингом.
Згідно
з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в
якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,
сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне
зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його
обов`язку.
Відповідно
до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і
кредитор.
Згідно
з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може
бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за
правочином (відступлення права вимоги).
За
частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у
зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого
виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно
до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного
кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу
цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
(!!!) Отже, правова природа договору відступлення
права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні
первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою
вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке
зобов'язання.
Указані
норми права визначають такі ознаки
договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є
відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні;
2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і
не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права
вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору
відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне
зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна
кредитора у зобов'язанні.
Відповідно
до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під
відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується
передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у
будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується
відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою
забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання
фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг,
пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно
зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право
грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право
вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається
переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання
права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з
моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення
права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно
до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є
суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша
фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові
операції.
Згідно
зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу
фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права
грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від
боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо
одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо
відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення
виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати
клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який
забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено
договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася
меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням
права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.
Відповідно
до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону №
2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що
здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,
а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших
осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної
вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.
Згідно
з частиною першою статті 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до
положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа;
2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про
клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса
проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для
юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового
активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови
взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії
договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання
або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація,
зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші
умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
(!!!) Щоб краще зрозуміти природу факторингу доцільно
вдатися до історії його появи. Факторинг виник тоді, коли ринки збуту були
віддалені від місць виробництва продукції, і фактори відігравали роль
зв`язкових між виробниками та кінцевими покупцями. Факторингом у ті часи була,
зокрема, посередницька послуга у торговельній діяльності, за допомогою якої
виробник (постачальник) товару швидко та гарантовано отримував від посередника
(фактора) кошти за товар (навіть до його поставки покупцеві), а покупець
(торговець) цього товару отримував відстрочку в його оплаті, завдяки чому міг
його перепродати, отримати кошти від кінцевого покупця та розрахуватись ними з
фактором. За цю посередницьку послугу фактор отримував винагороду від продавця
або покупця (торгівця).
З
часом розвитку факторинг набув різних видів та форм, перестав бути
посередницькою торговельною послугою, а фактор втратив функцію дистриб'ютора
продукції.
Відповідно
до глави 73 ЦК України правова
природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової
послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні
(фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт
відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до
боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до
боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів
та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може
зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з
метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в
майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі
за надану фінансову послугу.
ВАЖЛИВО: Отже, договір факторингу має такі ознаки:
1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в
якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3)
договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а
й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу
укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №
2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні
клієнтом фінансової послуги.
З
наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір
факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета
укладення суттєво відрізняються.
Вирішуючи
виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги
та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід
виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють
договір відступлення права вимоги від договору факторингу.
Так,
якщо предметом та метою
укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору
притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу,
то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової
послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий
договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо
укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні
виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме
договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
Згідно
зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші
та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги,
результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші
матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно
до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно
відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку
правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з
цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від
фізичної чи юридичної особи.
Відповідно
до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ,
сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є
неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Право
вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та
може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47
ЦК України.
Отже,
відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору
купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так
званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну
продажу цього майнового права. Можлива
різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена
ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не
свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається
новим кредитором попередньому.
Зміст
зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар,
надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність
цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування
договору відступлення права вимоги від договору факторингу.
В
рамках даної справи, за результатами торгів Банку (первісний кредитор), який
перебуває у процедурі ліквідації, та НК (новий кредитор) укладений договір про
відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк шляхом продажу
відступив НК право вимоги за кредитним договором, договором поруки та іпотечним
договором.
Із
наведеного вбачається, що за результатами торгів Банк визначив переможного
покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов'язань за
кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є
відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього
договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у
процедурі ліквідації.
Отже,
за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу
майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі
ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів
факторингу.
У
справі, що розглядається, попередній кредитор (банк) був позбавлений
банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої
активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами. Ця обставина суттєво відрізняє
справу № 906/1174/18 від справ № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), №465/646/11 (провадження № 14-222цс18), № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), в яких
Велика Палата Верховного Суду прийняла постанови 11 вересня 2018 року, 31
жовтня 2018 року та 10 листопада 2020 року відповідно.
Проте
у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №
465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду
зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10
листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц
(провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним
договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої
статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на
підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме -
кредитор-банк або інша фінансова установа.
З
огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у
справі № 906/1174/18, слід відступити від означеного загального
висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018
року у справі № 465/646/11 (провадження №
14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення
права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на
користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був
позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
ЗВОРОТНІЙ ВИСНОВОК: Право вимоги за
кредитним і забезпечувальними договорами (порука, застава, іпотека) є можливим ВИКЛЮЧНО на користь фінансових установ,
за винятком
коли уступає попередній кредитор (банк), який був позбавлений банківської
ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації
Матеріал по темі: «Факторинг або цесія: відступлення права вимоги»
теги:
правочин, факторинг, уступка право вимоги, цесія, фінансування, оподаткування,
розмежування правочинів, номінальна вартість, фінансування, судова
практика, Адвокат Морозов, позичальник, фактор, клієнт, застава, іпотека, Велика
Палата Верховного Суду
Немає коментарів:
Дописати коментар