09 березня 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/18587/20, адміністративне провадження №
К/9901/35879/20 (ЄДРСРУ № 95382441) досліджував питання підсудності спору щодо
вимоги ДПІ про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
Завданням адміністративного судочинства
є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері
публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку
суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України).
Спором адміністративної юрисдикції у
розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного
судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні
управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір
виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених
функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін
«суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні
ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на
виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу
адміністративного судочинства України).
Пунктом 1 частини першої статті 19
Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція
адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах,
зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо
оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій
чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом
установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої
статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання
позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за
правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням
правил підсудності.
Суддя відмовляє у відкритті провадження
в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за
правилами адміністративного судочинства відповідно до пункту 1 частини першої
статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд наголошує, що критеріями
розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких
певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є
суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних
матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може
бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається
визначена категорія справ.
Участь суб`єкта владних повноважень є
обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав
ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ
адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної
юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за
захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних
правовідносин.
Визначальною ознакою справи
адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий
спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між
учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим уважається, зокрема,
спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції,
тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою
іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та
приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або
забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на
передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних
повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих
правовідносинах, у яких виник спір.
Необхідною ознакою суб`єкта владних
повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій.
Вказане узгоджується з висновком,
викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а.
Верховний Суд звертає увагу на те, що
спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність
або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції
(можливості мати господарські права та обов`язки).
Спір про відміну державної реєстрації
припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання
останнього внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних
осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Цей спір
не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у
зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про
проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із
цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є
спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до пункту 67.2 статті 67
Податкового кодексу контролюючі органи в установленому законом порядку мають
право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення
юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької
діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до
установчих документів.
Положення наведеного вище пункту 67.2
статті 67 ПК встановлюють повноваження органу доходів і зборів звертатись до
суду з позовами про припинення юридичної особи, відміну державної реєстрації
юридичної особи (фізичної особи-підприємця), скасування державної реєстрації змін
до установчих документів саме з метою забезпечення контролю за виконанням
податкового обов`язку платниками податків, тобто коли він діє на реалізацію
своїх владних повноважень, визначених законом.
Тобто, у цій справі до суду з позовом
звернувся суб`єкт владних повноважень у випадку, який прямо передбачений
законом (стаття 67 ПК), на виконання повноважень щодо забезпечення контролю за
виконанням податкового обов`язку платниками податків.
При цьому процесуальне законодавство не
визначає юрисдикційну належність такого спору.
Велика Палата Верховного Суду,
заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6
лютого 2019 року у справі № 462/2646/17
(провадження № 11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними
до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи
(пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу
України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно з правовою позицією Великої
Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17.06.2020 р. у справі № 826/10249/18, такий спір має вирішуватися за правилами Господарського
процесуального кодексу України незалежно від суб`єктного складу за
місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30
Господарського процесуального кодексу України).
ВИСНОВОК: Отже, спір у цій справі має вирішуватися за правилами господарського
судочинства…
Аналогічний висновок зроблений 11
лютого 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
813/3520/17, адміністративне провадження № К/9901/57705/18 (ЄДРСРУ №
94803002).
…, але існує і зовсім інша судова
практика…
08 грудня 2020 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/9648/19, адміністративне провадження №
К/9901/28575/20 (ЄДРСРУ № 93373281) вказав, що незгода податкового органу з
рішенням Державного реєстратора у зв`язку з недотриманням ним вимог
законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій,
спричиняє публічно-правовий спір, виникнення якого пов`язане зі здійсненням
позивачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів,
оскільки з позовом до адміністративного суду звернувся саме суб`єкт владних
повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безумовно пов`язані
із виконанням владних управлінських функцій, якими наділений податковий орган в
силу закону.
Аналогічна правова позиція викладена у
постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 640/717/20.
Немає коментарів:
Дописати коментар