Юрисдикція спору
про скасування рішення постійно діючої адміністративної колегії
Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства
у сфері публічних закупівель
18 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справ №
640/17393/20, адміністративне провадження № К/9901/5958/21 (ЄДРСРУ №
95616244) та №826/3932/17, адміністративне
провадження № К/9901/4774/21 (ЄДРСРУ № 95616239) досліджував
питання підсудності спору щодо скасування рішення постійно діючої
адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про
порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
До компетенції адміністративних судів належать спори
фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого
самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є
перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих
або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів,
для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні
виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа,
заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи
обставин у справі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто
передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за
правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин,
предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид
судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є
суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється
юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових
відносин і стосується саме цих відносин.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з
висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що за
результатами проведеної процедури закупівлі між Державним підприємством
та переможцем процедури закупівлі ТОВ укладено договір, отже цей позов
спрямований саме на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не
публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення у
порядку адміністративного судочинства. Таким чином, спір між учасниками у цій
справі не є спором у сфері публічно-правових відносин, а тому з урахуванням
суб`єктного складу сторін має вирішуватись за правилами господарського
судочинства.
При цьому, суди керувалися правовою позицією Великої Палати
Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17.
Проте, Верховний суд вважає необґрунтованими посилання судів
попередніх інстанцій на необхідність застосування до спірних правовідносин
правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного
Суду з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.
Так, відповідно до правової позиції Великої Палати
Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17,
орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо
організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних
повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до
виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього
тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення
договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності
рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного
(господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси
переможця торгів.
Постанова Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 826/10147/18 (адміністративне провадження №
К/9901/24008/19, ЄДРСРУ № 89111273) та від 14.05.2020 року у справі № 640/10608/19.
В той же час, колегія суддів наголошує, що у справі №
918/843/17 позивач був учасником закупівлі, а відповідач - замовником. Тобто,
висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався спорів між суб`єктами
господарювання та організаторами торгів (замовниками), предметом яких є рішення, дії чи
бездіяльність саме організатора процедури закупівлі
(замовника).
Разом з тим, предметом оскарження у даній справі є рішення
Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з
розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а не
рішення організатора процедури закупівлі.
Таким чином, спір у даній справі виник між суб`єктом
господарювання та суб`єктом владних повноважень та спрямований саме на захист
публічно-правових відносин.
Тобто, правові висновки Великої Палати Верховного Суду,
викладені в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17 в межах
спірних правовідносин не є релевантними.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду у
складі Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02 грудня
2019 року у справі № 910/8183/19 справи у спорах щодо оскарження рішень органів АМК, які
прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих в
процедурах публічних закупівель, підлягають розгляду в порядку
адміністративного судочинства.
Так, згідно висновку Верховного Суду у справі № 910/8183/19
норми пункту 1 статті 7 ГПК України та статті 60 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" передбачають вирішення спору щодо
оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів господарськими
судами, проте лише у разі, якщо такий спір виникає із правовідносин, пов`язаних
із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській
діяльності та захистом від недобросовісної конкуренції.
При цьому, згідно практики Касаційного адміністративного
Суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова Верховного Суду від 13 січня
2021 року у справі №826/18856/16, ЄДРСРУ №
94200551) касаційні скарги у справах щодо оскаржень рішень постійно діючої
адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про
порушення законодавства у сфері публічних закупівель розглядаються в порядку
частини першої статті 27 КАС України.
ВИСНОВОК: Системний
аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що спори, які стосуються оскарження рішень АМК з
розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель
підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Матеріал по темі: «Юрисдикція справ щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України»
Теги: АМКУ, Антимонопольний комітет України, скасування
рішення АМК, юрисдикційна підсудність, вимога в законі на підсудність,
незважаючи на субєктивний склад учасників, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар