Міністерство культури
України може проводити перевірку будівництва дистанційно - шляхом
візуального огляду та/або перевірки електронної бази даних
26
березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
813/2581/17, провадження № К/9901/58499/18 (ЄДРСРУ № 95815445)
досліджував питання щодо заборони Міністерством культури України будівництва
шляхом винесення дистанційного припису без проведення належної перевірки.
Пунктом
1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 495 (далі - Положення №
495) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури
та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення
і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також
забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії,
відновлення та збереження національної пам`яті.
До
повноважень Міністерства культури України згідно з п.п. 57-58 пункту 4
Положення № 495 відносяться, зокрема: видача розпоряджень і приписів щодо охорони
пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх
територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в
історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за
відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони
культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з
відхиленням від них; визнання необхідності проведення охоронних заходів щодо
збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення
загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або
виконання будь-яких робіт; здійснення відповідно до закону нагляду за
виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації,
ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках,
об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних
археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
(!!!) Зі змісту наведених правових норм убачається,
що Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що
забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони
культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання
дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних
територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів
щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання
приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої
спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних
зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них.
Стосовно
застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про основні
засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» колегія
суддів зазначає наступне.
Відповідно
до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у
сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні
засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у
сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду
(контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів
господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Статтею
1 цього ж Закону визначено, що державний нагляд (контроль-діяльність
уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних
органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах
повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням
вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів
суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого
рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно
до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону
поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності.
Враховуючи
вищенаведене, Верховний суд вважає, що Закон України «Про основні засади
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід
застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного
нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог
законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є
повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі
та порядок реалізації цих повноважень.
Водночас
відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» цей Закон
регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері
охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів
культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру
середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Статтею
1 зазначеного Закону визначено, що охорона
культурної спадщини - система правових,
організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних
та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна
реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту,
збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації,
ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;
предмет охорони об`єкта культурної спадщини -характерна властивість об`єкта
культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі
якої цей об`єкт визнається пам`яткою.
(!!!) Отже, під час здійснення охорони культурної
спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності
приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної
спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження
характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.
З
огляду на вищевказане, Верховний суд дійшов висновку, що, ухвалюючи оскаржуване
рішення (припис) Мінкультури фактично не здійснювало заходів державного
контролю, оскільки не перебувало на території будівництва, не здійснювало
перевірку суб`єкта містобудівної діяльності, а лише вживало охоронних заходів
шляхом проведення візуального огляду та перевірку електронної бази даних.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у
справі № 823/1154/18, від 13 березня 2019
року у справі № 826/11708/17, від 21 серпня
2019 року у справі № 826/12524/18, від 16
березня 2020 року у справі № 826/6522/15,
від 22 жовтня 2020 року у справі № 813/840/18,
від 23 жовтня 2020 року у справі №
825/1486/17.
ВИСНОВОК: З урахуванням
зазначеного вбачається, що Міністерство культури України може проводити
перевірку будівництва дистанційно шляхом візуального огляду та/або
перевірки електронної бази даних, однак прийнятий за результатами такого
обстеження припис є чинним та не підлягає скасуванню лише з зазначених підстав,
оскільки «не відбуваються заходи державного контролю», а лише вживаються
«охороні заходи».
Теги:
припис, будівництво, заборона, дозвіл, охорона культурної спадщини, заходи
державного контролю, Міністерство культури України, візуальний огляд, бази
даних, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар